Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Еколог Зеленського під виглядом збереження лісів протягнув через Раду вирубку Карпат
Верховна Рада ухвалила законопроект, який дозволяє проведення суцільних рубок в Карпатах, знімає мораторій на проведення рубок головного користування у високогірних лісах та дозволяє використовувати для заготівлі та вивезення деревини гусеничні трактори. https://versii.if.ua/novunu/ekolog-zele ... wCkXpYSDlE
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
А вибори 2019 року – це перемога тих, хто ніколи про жодні проєкти не думав, хто взагалі ніяк не розуміє навіть не те, навіщо потрібна Українська держава, а навіщо потрібна держава взагалі. І це – зовсім не політичний портрет колишнього телевізійного коміка, якого обрали президентом країни. Це – “колективний Зеленський”, і президент, і соратники, і депутати, і виборці. До влади в країні прийшли люди, які взагалі ніяк не розуміють, навіщо вони це зробили – і я абсолютно не сумніваюся, що до багатьох з них це осмислення прийде вже після відставки, якщо взагалі коли-небудь прийде.
На чолі держави – колишній генеральний продюсер телеканалу “Інтер” часів Віктора Януковича. На чолі парламенту – колишній активіст Партії регіонів. На чолі президентського офісу – уповноважений уряду Миколи Азарова з боротьби із корупцією. І це – тільки про кадри, а можна було б говорити і про незаперечні факти, які свідчать якщо не про презирство, то принаймні про байдужість нової влади до всіх тих цінностей, які захищали учасники Майдану.
Але перш ніж говорити про все це, хочу нагадати про іншу шосту річницю – про шосту річницю першого Майдану, яку відзначали восени 2010 року. На троні вже сидів саме той чоловік, проти обрання президентом якого повстав Майдан 2004 року. Влада була надійно монополізована Партією регіонів.
Почалося будівництво кримінальної республіки сім’ї Януковичів. Так, війни з Росією не було – Росія тоді фактично вже окупувала Україну без усякої війни: до остаточного втягування країни в орбіту впливу путінського режиму і перетворення її в приватний маєток Януковича за білоруським зразком залишалося всього кілька кроків. І від останніх кроків потенційного губернатора Малоросії втримав, як відомо, другий Майдан.
Ось це був реванш, реванш в чистому вигляді! Коли українці демократичним шляхом привели до влади людину, сама можливість перемоги якої на виборах за кілька років до цього викликала справжнє повстання в центрі Києва. Коли у виборі між Юлією Тимошенко – а Тимошенко, як відомо, була одним із символів першого Майдану, “помаранчевою принцесою” – і Віктором Януковичем віддали перевагу “міцному господарнику”. Коли держава, і без того не надто впевнена напрямком на Захід, взяла впевнений курс на Схід, намагаючись зрозуміти, чи можна урвати грошенят по обидві сторони політичного океану.
Зараз ми можемо говорити скоріше про мимовільний реванш, про таку собі політичну паузу в розвитку країни. По суті, до перемоги Володимира Зеленського на виборах 2019 року ми могли говорити про конкуренцію двох проєктів подальшого розвитку України – власне українського, прозахідного, європейського; і проросійського, авторитарного, антиукраїнського. Вибори 1991 року зафіксували самодостатність української номенклатури. Але вибори 1994 року – це вже була перемога проросійського проєкту. Вибори 1999 року – повернення самодостатності української номенклатури, сутичка проукраїнських і проросійських сил прямо в оточенні обраного президента. Вибори 2004 року – перемога проєкту українського. Вибори 2010 року – реванш проросійського проєкту в його найагресивніших, гротескних формах. Вибори 2014 року – повернення до українського проєкту з акцентом на Європу і США.
А вибори 2019 року – це перемога тих, хто ніколи про жодні проєкти не думав, хто взагалі ніяк не розуміє навіть не те, навіщо потрібна Українська держава, а навіщо потрібна держава взагалі. І це – зовсім не політичний портрет колишнього телевізійного коміка, якого обрали президентом країни. Це – “колективний Зеленський”, і президент, і соратники, і депутати, і виборці. До влади в країні прийшли люди, які взагалі ніяк не розуміють, навіщо вони це зробили – і я абсолютно не сумніваюся, що до багатьох з них це осмислення прийде вже після відставки, якщо взагалі коли-небудь прийде.
А люди, які виходили на Майдани, точно розуміли, заради чого вони це роблять – заради України. І люди, які збирали антиМайдани в різних їх проявах, точно розуміли, навіщо вони це роблять – заради Росії. І навіть якщо Росія для них була всього лише ключиком до грабежу, то все одно вони розуміли: щоб їм жилося комфортно і ситно, Росія повинна сюди прийти. Справжня Україна була для них справжнісінькою загрозою.
І тому шоста річниця Майдану 2004 року продемонструвала, що на хвилі народного розчарування і фрустрації до влади прийшли люди, у яких абсолютно протилежні цілі.
А шоста річниця Майдану 2013-2014 років призвела до того, що при владі опинилися люди, в яких політичні цілі просто відсутні – навіть якщо вони їх і розігрують, щоб не розчаровувати своїх невдалих адептів. Повірте, що для такої архаїчної країни, як Україна, це вже величезний прогрес.
Наш корабель не потонув і не потоне, цього зараз не може відбутися просто тому, що він потрапив на мілину.
Ось за часів Януковича він прискореним темпом плив у напрямку Москва-ріки – і мало не доплив. А зараз він лежить на боці, багато, звичайно, прогниє, обладнання розтягнуть – але загалом Україна буде виглядати так, як повернуті нам російськими мародерами військові кораблі. Але іншої можливості забезпечити суспільству дієве щеплення від популізму і віри в “хороших хлопців” не існує. Україна повинна перехворіти, перетемператури – так, жертви, розчарування, кризи неминучі, але по-іншому щеплення не зробиш, особливо коли у тебе слабкий імунітет.
А ось потім вже прийде команда, яка перестане розгойдувати корабель заради приколу і кривлятися в ілюмінатори, а залатає пробоїни популізму і знову виведе наше судно у відкрите море. І шансів, що ця команда знову поведе корабель на Захід, набагато більше, ніж шансів, що команда поведе корабель на Схід – просто тому, що популістам вдасться мобілізувати проукраїнський електорат і розкласти, деморалізувати електорат проросійський – в цьому теж полягає їхня історична роль.
І коли плавання відновиться, зовсім інакше будуть виглядати річниці обох Майданів.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Профайлер2016, прошу прощения, извените-простите ради бога,я Вас обидел своим выражением.
Теперь стало все на свои места. Вы профессиональный провокатор.Очень прекрасно занимаетесь словоблудием.
Провокатор опаснее откровенного представителя.Это Ваше утверждение.
И этот туда же ))) 'Или Зеленский опомнится и внесет коррективы." Сама наивность!
У многих сейчас в тренде отмазка - команда не та... а есть другая? Вот разгонит их Зе, новую из кого набирать будет?
Даже Шарик поет об этом, о команде...
Я ни пророк и не прогнозист, но ведь это было видно изначально!!!! Как можно было питать иллюзии и на что-то надеятся при таких вводных???!!! Напомню свой старый пост:
Вы как увлекающийся историей флота помните как Ленин описывал причины Цусимского разгрома? "с бору по сосенке собран экипаж... к новым кораблям добавили самотопов... и вся эта разношёрстная необученная армада двинулась в путь..." Как-то так... не выходят из головы у меня эти ленинские строки последнее время
1. Вы видите харизматического опытного лидера, который своей волей может....? Я - нет!
2. Вы видите сплоченную идейную команду профессионалов, прошедшую огонь и воду? Я - нет!
Я вижу наспех собранную "эскадру", сколоченную из говна и палок... будет ли итог из этого плавания отличный от Цусимы? Не знаю... Но что-то мне подсказывает, что впереди нас ждут "веселые" деньки
Теперь у Бутусова, на фронте бойцы получают не ранения, а "боевые травмы". Не пропустите тот момент, когда "объективный" "журналист" станет называть по приказу Хомчака войну учениями или вообще военно патриотической игрой "Зарница".
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Очень хорошее интервью. Больше историческое. В первой половине рассказ об обсуждаемой нами на последних страницах теме - украинизации в СССР.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
І покажіть нам хоч одну українську школу в росії. Хоч малесеньку згадку про неї, хоч закуточок. І в Угорщині теж. Будь ласка.
В РФ и в Венгрии нет 50% населения для которых украинский язык - родной. А в Украине есть 50% населения для которых русский язык родной. И процент этот РАСТЕТ ибо люди из Западной Украины сваливают кто в Польшу кто еще куда - массово. В городе Днепр на русском говорит 99%.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
Настоящие????!!!!! Большевики????!!!!! В 1989-м????!!!!!
Ааааааа... мои глаза!!!!!
ВКП(б) была переименована в КПСС собственно да именно Большевики. Меньшевики были после раздела ВКП вместе со своей партией - но власти не имели. Поэтому коммунистов из КПСС в 1989 году можно называть Большевиками, настоящими.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
Ладно старперы ленивые не хотят переходить на украинский, но молодежь украинизировать архиважный и абсолютно правильный путь!
В Днепре молодежь школьники говорит по-русски, слушает русскую музыку. На общежитии одного из вузов после 2014 висели в окнах украинские флаги, на авто огромные наклейки в виде вишиванки были - флагов нет, наклейки содрали. Молодежь учит АНГЛИЙСКИЙ или польский.
Ну да и мое мнеие - когда нужно будет ЗЕ рейтинг поднимать - вспомнят про закон о языке и подредактируют.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
В единое государство Италия превратилась в 1861 году. Основным языком нового государства стал итальянский, но только в теории. В действительности же на этом языке в то время могли изъясняться очень немногие жители страны, всего 2-3 человека из сотни. Все государственные акты оформлялись на итальянском, но в народе по-прежнему были распространены привычные диалекты. Но разница между ними была довольно велика и ощутима, поэтому в стране буквально назрел вопрос о внедрении общего языка. Народным массам эта идея по душе не пришлась. Тем не менее, итальянский ввели в обязательном порядке в школах и высших учебных заведениях. Ему обучали практически насильно. Для некоторых жителей страны итальянский казался практически иностранным. Однако власти объявили диалекты вне закона. На них запретили разговаривать в школах и общественных местах. Использование диалектов всячески порицалось и высмеивалось. Подобная обстановка сохранялась более ста лет.
Внедрение государственного языка существенно облегчилось после появления радио и телевидения. Сегодня 95% итальянцев владеют итальянским языком.
Так что многие страны проходили через такое. И мы пройдем ;)
На дурака не нужен нож,
Ему с три короба наврешь
И делай с ним, что хошь!