

Михайло Михалков народився у дворянській родині Михалкових , яка була відносно заможною навіть за радянської влади. У його дитинстві в сім'ї була гувернантка -німкеня , тому він мав непогані навички німецької мови. У 1940 році закінчив Школу прикордонних військ НКВС .
У вересні 1941 року служив в Особливому відділі НКВС ( контррозвідка ; пізніше став СМЕРШ ) Південно-Західного фронту під керівництвом Михайла Кирпоноса і був узятий у полон після зриву радянської оборони Києва . Тричі потрапляв до німецьких таборів для військовополонених і тричі йому вдавалося втекти. Видаючи себе за етнічного німця з України, йому вдалося отримати посаду кухонного робітника у 2-й дивізії СС Das Reich . Потім він втік до Угорщини , де зустрів швейцарського промисловця, який запропонував йому роботу. Михалков працював у Швейцарії, Франції, Бельгії та Туреччині, але зрештою зумів перетнути лінію фронту в Латвії , одягнений у форму капітана 3-ї дивізії СС Тотенкопфа, якого він убив.
Він був заарештований радянськими військовими і через емоційне напруження не міг говорити російською, а лише німецькою, все ще розмовляючи через перекладачів, він надав важливу інформацію про позицію німецьких військ, а також передав, що він насправді є радянським офіцером НКВД. брат автора державного гімну Радянського Союзу Сергія Михалкова. Після встановлення його особи Михайла Міхалкова відправили до Москви, де він працював секретним агентом НКВД у Луб'янській в'язниці . Був у карцері, товаришував із в’язнями, потім ділився отриманою інформацією зі слідчими НКВД. Незабаром самого Михалкова заарештували і засудили як німецького шпигуна.
Засуджений на три роки таборів ГУЛАГу і п'ять років заслання. Після цього йому заборонили жити в Москві. У 1953 році після смерті Йосипа Сталіна КДБ запропонував Міхалкову написати книгу (під назвою « В лабіринтах смертельного ризику В лабіринтах смертельного ризику») про його пригоди під час Другої світової війни . У 1956 році його реабілітували, нагородили орденом Слави і дозволили жити в Москві. Книга була перекладена німецькою та французькою мовами і надрукована як пропагандистський матеріал для іноземних читачів. Російський оригінал книги побачив світ лише в 1991 році з початком перебудови . Розширена версія книги увійшла до видання «Два брати — дві долі» . Його племінник Микита Міхалков заявив про намір зняти серіал за оповіданням Михайла.
Після реабілітації Михалков працював в органах КДБ, в політуправлінні Радянської Армії та в організації ветеранів Великої Вітчизняної війни. Він також писав дитячі вірші, тексти пісень і біографії.
Російська письменниця Віра Соколінська у своєму ФБ писала у жовтні 2021 р.:
А вы знали, что Михалковы создали не только все 3 советских гимна, но и гимн дивизии СС «Мертвая голова»?
Брат советского гинописца, Михаил, был офицером СС…(вот он на фото) и тоже гимнописцем!!!! Только СС. Какая талантливая и непотопляемая семья!

«При переходе линии фронта попал в полевую жандармерию… Меня как офицера СС сразу даже не обыскали. Вскоре мне удалось бежать. Неудачно спрыгнув с пятиметровой высоты, сломал себе руку, повредил позвоночник… С трудом добрался до ближайшего хутора и там потерял сознание. Хозяин хутора, латыш, отвез меня на телеге в госпиталь, естественно, немецкий. Когда я пришел в себя, меня спросили, где мои документы. Я ответил, что они остались в кителе. В общем, не найдя документов, мне выписали карточку на имя капитана Мюллера из Дюссельдорфа...
В госпитале меня прооперировали, и из города Либавы я был эвакуирован в Кенигсберг с новенькими документами капитана эсэсовской дивизии «Мертвая голова». Меня снабдили карточками на три месяца, выдали 1800 марок и предписали трехмесячный домашний отпуск – долечиваться. Потом я должен был явиться в Лиссу на переформирование высшего комсостава СС. Там я и командовал танковой ротой.

… я решил выслужиться и написал строевую песню для роты. На полигоне солдаты эту песню разучили и, возвращаясь в часть, пропели её под окнами штаба. Там были слова: «Где Гитлер, там победа». Меня тут же вызвал к себе генерал: «Что это за песня?». Я ответил, что слова и музыку сочинил сам. Генерал был очень доволен».
Это из мемуаров Михаила Михалкова «В лабиринтах риска»
Там много есть, чему обзавидуются сочинители шпионских романов!
Даже комментировать грешно, это сделали уже многие, куда лучше:
А потом чудесным образом из предателя и фашиста брат гимнописца обернулся нашим разведчиком- нквдшником, описавшим свои фантастические подвиги в двух книгах (эта версия есть даже на сайте ФСБ), перед смертью Михаил Сергеевич давал интервью, рассказывая невероятные истории (о, почитайте сами).
Хвастается и своей последующей работой подсадной уткой:
"В столице работал на Лубянке. Обычно меня подсаживали в тюремную камеру к пойманным гитлеровцам. Я их "раскалывал", изобличая шпионов и гестаповцев. И вдруг меня неожиданно, без объяснения причин, по приказу Берии отправляют в Лефортовскую тюрьму. Там я провел четыре долгих года.
Периодически меня вызывал следователь и требовал подписать протокол, в котором я "признавался", что являюсь немецким агентом, подготовленным в познаньской разведшколе для заброски в советский тыл. Я отказывался и снова отправлялся в одиночку.
Наконец о моем заключении проведал старший брат.
Он позвонил Берии, но тот не стал с ним разговаривать. Тогда Сергей вместе с двумя генералами НКВД пришел в Лефортово, чтобы передать мне продукты. Передачу не приняли: Берия запретил. Потом меня отправили по этапу на Дальний Восток. Еще три лагеря и пять лет ссылки. Москву мне "ограничили".
В 1953 году после смерти Сталина вызвали в КГБ и предложили написать книгу о моей военной судьбе, считая, что она поможет воспитывать в молодежи чувство патриотизма."
Есть и еще версии (трудно сочинителю выбрать):
"Через полгода был репрессирован и посажен в Лефортово в камеру пыток. Потом - лагеря... В очень трудных условиях я выдержал четыре года... Но, к счастью, мне удалось передать весточку брату Сергею. Я был освобожден, полностью реабилитирован, получил соответствующие награды за работу в подполье. Кстати, до сих пор читаю лекции будущим разведчикам."
За "участие" в Великой Отечественной войне Михаил Михалков награждён тремя орденами и двенадцатью медалями! А сложись иначе, он бы спасал брата.
Коммуниста, лауреата Сталинских премий, Сергея Михалкова отпевал в Храме Христа Спасителя сам патриарх Кирилл:)
Да, есть такая профессия — быть всегда с властью. И как удивительно братья у них всегда идут разными путями, правильно, кто ж его знает, как сложится.
Вот тут хорошо про всю семью:
Вона дає посилання на сайт ФСБ: