У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Таке враження, що вони тільки прокинулись. Що вчора Арестович, що зараз Леонід Макарович наче тільки вчора дізналися що таке раха, чесне слово. Наче завжди це була адекватна країна і, раптом, щось змінилося. Та там президент вже 20 років не міняється, то що там може бути нове, яким чином там щось може бути якось інакше, ніж було? Хоча, звісно, може, але ж тільки у гірший бік. Хорошого там нічого давно немає. А наші переговорники, як з Марсу прилетіли, ніби то не жили вони в країні з 2014 року і аж, раптом, щось перемикнулось у їхніх головах і вони щось таке побачили і почули, чого раніше не було.
Дивні люди.
Послухайте. Тут Макарович вже закликає і каже, що до війни треба готуватись
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Вот этот и на фронте героически сражался и погибал, и Путин его посты читает
Большая война вряд ли будет, но официально сообщаю - готовьтесь к новым жертвам!
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Мля...
Кравчук: Россия НИКОГДА не откажется от ВОЕННОГО решения вопроса...
Арестович: Конфликт будет длится лет пятнадцать, но задача Президента и ОП убрать ВОЕННУЮ составляющую давления РФ на Украину...
Ничче не понимаю! (с)
И что мне больше всего нравится в сегодняшнем украинском бомонде - все по часу рассказывают как должно быть, что хотят, что делают и что будут делать... бла-бла-бла... выдают все секреты "Мадридского двора"... Это так и должно быть? Или это забалтывание противника и своих, чтобы никто не догадался об истинных хитрых планах?
Арестовичу по секрету сообщили, он так сказал
Ну фсьо! Подрос до космических высот!!! САМ Путин его читает!!!
Прикольные, однако, пацанчики в своем самовлюбленном инфантилизме...
"Арестович" это диагноз.
Послушайте лучше более адекватную аналитику.
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Здається, що треба просто радіти від того, що нарешті відбулася довгоочікувана телефонна розмова між президентом США і президентом України і нічого не говорити. Хоча всі ми добре розуміємо, що якби не військова загроза з боку росії, яка так сильно загострилася в останні дні, то цього дзвінка ще дуже довго чекали би. Ну все, Байден подзвонив. Зелені у захваті. Ще й ініціатива дзвінка була від Байдена, а це для зелених - перемога переможна. Ну то й хєр з ними, нехай лікують і веселяться. Нам, громадянам, дуже важливо знати, що США підтримують конкретно нашу державу, а не її очільника. І на цьому можна було б зупинитися і взагалі нічого не коментувати. Так ні, вони ж не дадуть.
Читаємо повідомлення.
Білий Дім:
"Президент Джозеф Р. Байден-молодший сьогодні поспілкувався з Президентом України Володимиром Зеленським. Президент Байден підтвердив непохитну підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України в умовах триваючої агресії Росії на Донбасі та в Криму. Він підкреслив прагнення своєї адміністрації активізувати наше стратегічне партнерство на підтримку плану президента Зеленського щодо боротьби з корупцією та реалізації програми реформ, заснованої на наших спільних демократичних цінностях, що забезпечує справедливість, безпеку та процвітання для народу України. Лідери погодились, що ці реформи є центральними для євроатлантичних прагнень України. Вони також обговорили важливість тісного співробітництва США та України для стримування пандемії COVID-19 та зміцнення демократії в регіоні."
ОПУ:
Знайдіть в американській версії це:
"Джо Байден відзначив, що захоплюється лідерством Володимира Зеленського у перетворенні України на державу з міцними демократичними інституціями"
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Sanek, Хизуватись вони вміють, хочуть і нехай хизуються. (бо нічого іншого робити не уміють, но то таке).
Наприклад пан Кулеба десь на ефірах (писали, що у Савіка) каже:
“Цей тиждень був безпрецедентним для українсько-американських відносин. Переговорили радники з питань нацбезпеки президента США і керівник Офісу президента України, міністри закордонних справ України, начальники Генштабів, міністри оборони двох країни. Квінтесенцією цього діалогу стала сьогоднішня розмова двох президентів”, — зазначив Кулеба.
Міністр наголосив, що США “знали, що ми хочемо поговорити, тому що ситуація дуже серйозна”, але рішення провести перемовини сьогодні ініціювала американська сторона.
“Хочу наголосити, що сьогодні в Сполучених Штатах вихідний день, там сьогодні Страсна п’ятниця. Попри це президент Байден зателефонував президенту Зеленському, щоб підтримати Україну”, — додав Кулеба.
Все так. І все це добре. І тепер вони це будуть подавати як велике досягнення, як з боку дипломатії, так і з боку ОПи. Нехай тішуться, ніхто не забороняє. Цікавить інше. Вони насправді, хоча би не вголос, не на публіку, а для себе самих і у своєму владному колі розуміють рівень загрози, раз стався такий безпрецедентний рівень відносин за останні три-чотири дні? Причину вони розуміють, чи ні? Нам нехай розповідають про свої успіхи (дітки завжди потребують стимуляції, щоб їх хвалили, вони від цього дуже радіють), але хотілось би, щоб хоч хтось з них розумів серйозність проблеми.
А мені здається, що нічого вони не розуміють. НІЧОГО. Дуже хочу помилятися в цьому.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Warisdeath, Сначала США со спутника увидели что РФ массово подтягивает тяжелую технику к нашим границам, колоны на марше из Ростова в ЛДНР, разведка США доложила что идут приготовления к наступлению. Сначала позвонил министр обороны США министру обороны РФ, потом он же позвонил министру обороны Украины. И вскоре Байден позвонил Зеленскому. Говорли понятно что ПРО ВОЙНУ, а не про демократию во всем мире. Вот и все.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
НЕЩАСНІ БО БІДНІ, А БІДНІ БО…
Непомітною пройшла новина – Україна виявилася найбільш нещасною країною Європи. В світовому рейтингу World Happiness наша країна обійняла почесне 110 місце – щасливіші за нас навіть Марокко з Пакистаном. І знаєте – я щиро вірю цьому рейтингу. Бо не з чуток знаю, нити і жалитися в українців практично національна традиція.
Просто прислухайтеся до розмови в тролейбусі. Про що розмовляють між собою українці? Переважно – про те як їм всім погано. Про те які проблеми їм створили. Про те яке лихо їх спіткало. Про те як з ними повелися несправедливо. Тощо. З більшості розмов лине гнітючий незламний негатив.
Віщую питання назустріч – а чого радіти? Справді, країна – бідна, життя – важке, проблем кожен має до біса. Правда? Правда-то правда, але я помітив цікаву штуку. Коли спілкуєшся з іноземцями що живуть в Україні, там такого негативу не спостерігається. Навпаки – там потоки оптимізму. Навіть у арабів і китайців з цим краще ніж у нас.
Про європейців – годі й говорити. Маразматична була ситуація, коли хлопець-португалець, що живе в селі на Черкащині (одружився з українкою) мені захоплено розповідав яка в нас гарна, перспективна і багатообіцяюча країна. Його успішне фермерське господарство примушувало йому повірити. Тобто проблема не в країні – проблема в нас? У самих українцях?
Не знаю як ви, а я давно переконався, що щастя людини, тобто задоволення нею своїм життям, з матеріальним достатком не збігається. Мені довелося бачити і нещасних мільйонерів і цілком щасливих людей що живуть дуже скромно. Рейтинг World Happiness це підтверджує, на 31 місці там знаходиться Уругвай, який за ВВП на душу населення добряче відстає від набагато нещадніших за нього країн.
Що ж робить нас щасливими чи нещасними?
Я думаю – відчуття, що життя яким ви живете, відповідає вашим побажанням. Я запитую себе самого – чи можу я себе назвати щасливим? Певно – швидше так ніж ні. Я небагата людина – але гроші якісь маю. Я живу не в самій привабливій країні – але я маю чудових друзів. В моїй країні війна – але поруч з моїм будинком не стріляють. Я маю чудову роботу, яку сам собі створив. Я працюю над новою книжкою. Я не керую нафтовою корпорацією – і не хочу, бо гарно знаю наскільки це важко і ризиковано. Десь так. Хіба погано?
Я пам’ятаю як це почалося. Коли я тільки почав працювати у бізнесі, все валилося з рук і нічого не виходило. Було гнітюче відчуття, що нічого в мене не вийде і що найкращим буде знову повернутися на завод. Тоді мені порадили певний психологічний тренінг. Там ми випрацьовували багато навичок, але основна – перестати думати про негатив. От перестати – і все. Перестати думати про те що тебе окрадають, що твоїм життям керує хтось, що в тебе самі невдачі, що попереду – труднощі. Це виявилося неймовірно важко. Доводилося примушувати себе будувати якісь плани, мріяти про те що я хочу, привчати себе в кожному негативі знаходити щось позитивне. Отут якось непомітно почали налагоджуватися справи. А далі я став тим ким став. І задоволений.
Так, мені цілковито не влаштовує чинна влада в моїй країні – список моїх претензій до ЗЕкоманди явно розтягнеться на кілометр. Але ми (я і мої однодумці) над цим працюємо. Ми пережили більшовизм, ми пережили Януковича – зелені теж позбудемося. Повернемося на шлях реформ. Знову будемо бачити країну, яка розвивається і міцнішає. Я в цьому переконаний на всі 100.
Що первинне – матеріальний достаток, чи почуття щастя? Я переконаний, що почуття щастя. Якщо ти впевнено дивишся в майбутнє, віриш в себе і переконаний в успіху – ти досягнеш всього чого хочеш. А ні – то ні. З тих хто хоче мріє заробити мільйон – заробляють не всі, з тих хто не мріє – не заробляє ніхто. Ми не нещасні тому що бідні – ми бідні тому що зневірені. І фокус в тому, що повірити в себе і зламати в собі комплекс невдачника людина може тільки сама. Народжується сама – і помирає сама.
Будьте щасливі! Це корисно!