Воздушные Силы Вооруженных Сил Украины

[Профайлер2016]

найкращу радіолокаційну станцію,

черговий модернізований винищувач

у бойовому складі щонайменше вісім років.

а також інтегровану в бортовий радіонавігаційний комплекс систему супутникової навігації.

[Профайлер2016]

Инет: "Другий за тиждень МіГ-29 надійшов до ЗСУ

Сьогодні інженерами та льотчиками Повітряних Сил ЗСУ завершується прийомка другого за тиждень модернізованого винищувача МіГ-29.
Про це повідомляє АрміяInform
Таким чином Держпідприємство «Укроборонпрому» Львівський державний авіаційно-ремонтний завод повністю виконало зобов’язання перед Міністерством оборони України щодо проведення ремонту літаків у 2019 році.

За обсягом оновлень останні два відремонтовані літаки дещо відрізняються від винищувачів, поставлених раніше. Тут додатково інтегровано рідкокристалічний монітор для виведення параметрів польоту та бортових систем літака.

Відремонтований та модернізований МіГ-29 Фото: АрміяInform

На дисплей можна виводити й іншу інформацію, що допоможе льотчику ефективніше виконувати бойові завдання в повітрі.

Кабіна льотчика МіГ-29МУ2 Фото: ZIK

До переваг модернізованих МіГ-29 відносять й розширення можливості контролю та реєстрації параметрів технічного стану літака, його двигуна і бортових систем.
За оцінками авіаційних інженерів, це дасть можливість винищувачу перебувати у бойовому складі щонайменше вісім років – говорять у видові військ.
Попередній за тиждень МіГ-29 надійшов до ПС ЗСУ 14 листопада 2019-го року."

[Профайлер2016]

Ukraine - Air Force 63957
Borispol - Kiev - (UKBB / KBP)
Tupolev Tu-134A-3 cn 63957
Ukraine, Октябрь 2, 2019
Foto - Vladyslav Kysliakov.

[Профайлер2016]

Ukraine - Air Force 99 WHITE
Vasilkov - (UKKW)
Mikoyan-Gurevich MiG-29UB (9-51) cn 24178
Ukraine, Февраль 16, 2017
Foto - Denys Tomenchyk.

[Профайлер2016]

Из былого.

[Профайлер2016]

Вверх шасси. На авиашоу.

[Профайлер2016]

Инет: "Повітряні Сили отримали ще один відремонтований МіГ-29"
21.12.19
"Повітряні Сили отримали ще один відремонтований МіГ-29
У п'ятницю, 20 грудня, на луцький військовий аеродром 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна прибув відремонтований літак МіГ-29УБ.

Про це повідомляє організація волинських авіалюбителів «ОВАЛ», яка розмістила на своїй facebook-сторінці кілька фотографій літака у небі та після посадки на аеродромі.

МіГ-29УБ (двомісна навчально-бойова модифікація, так звана «спарка») був капітально відремонтований ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (ЛДАРЗ).

Повітряні Сили отримали ще один відремонтований МіГ-29
Нагадаємо, що у листопаді Повітряні Сили ЗС України отримали з львівського заводу два відремонтованих та модернізованих винищувачі МіГ-29МУ1, також одна відремонтована «спарка» була передана у червні.

Окрім передачі літаків МіГ-29, цьогоріч Ukrainian Military Pages також писали про передачу Повітряним Силам ЗС України двох винищувачів Су-27, одного бомбардувальника Су-24, одного штурмовика Су-25, трьох Ан-26 та двох Іл-76МД."

[Профайлер2016]

SU-24M - "Чистое небо 2018".

[Профайлер2016]

Ukraine Air Force IL-76MD/Su-27UB
Снимок из аэровояжа нашей группы по Европе в этом году.

[Профайлер2016]

Полезные фантазии...

[Профайлер2016]

Трошечки історії. Український МіГ-25РБС зі складу 48 ограп.

[Профайлер2016]

"ВИЩЕ НЕБА":
найяскравіші миттєвості 2019 року від Повітряних Сил!

[Профайлер2016]

2020!

[Профайлер2016]

Крила України": "Сьогодні виповнюється 65 років легендарному українському військовому льотчику Миколі Ковалю – людині, яка на зорі української Незалежності здобула найпрестижніший серед військових пілотів титул. Всього 420 секунд знадобилося полковнику Збройних Сил України Миколі Ковалю, аби вибороти титул «Короля неба» — найпрестижніший серед військових льотчиків перехідний приз за пілотаж бойового літака.

Літак на якусь мить застиг на початку злітно-посадкової смуги і, витнувши майже невидимий факел полум’я, розпочав розбіг. Секунди стрімкого руху по гладенькому бетоні аеродрому — і винищувач у небі. Льотчик зафіксував поглядом показники приладів, впевнено вибрав ручку керування. Все як завжди. Не перший раз пілот підіймав у небесну блакить літак. Кожен рух вивірений до автоматизму, а тому він міг оглянутися, роздивитися, що діялося навколо. Адже це — небо Америки. В кабіні винищувача — в недавньому минулому український офіцер. У цьому чужому небі він підіймав літак вперше...

...Зима 1951 року видалася сніжною. На початку грудня мама майбутнього аса, Валентина Олександрівна, вирішила перед різдвяними святами провідати рідних — батьків і свекруху, які жили на віддаленому хуторі. Поїхала сама, як думала, на кілька днів. Чоловік, Леонід Федорович, в цей час працював на Здолбунівському цементно-шиферному комбінаті, відомому своєю продукцією на всю Україну. «План горів», його з роботи не відпустили. Тому Валентина Олександрівна поїхала одна. І треба ж так статися, лишень вона ступила на поріг батьківської оселі — зірвалася хурделиця. День мело, другий, третій... Не те що в Квасилів, додому їхати — за поріг не вийти. І все б нічого, бо сніг для селянина — врожай у полі, та у майбутньої матері почалися пологи. Син просився на білий світ. Хурделиця мела все сильніше. Яка лікарня? — За дверима подвір’я не видно. Навіть за лікарем, фельдшером сільським, нікого не посилали — пропаде людина в сніговій заметілі.

Три жінки — все жіноче населення хутірця — допомагали дитині з’явитися на світ божий. Не вченими книгами керувалися, на власний досвід та народні перекази про акушерську справу покладалися. Матір заспокоювали: «Знай, що в зимовий мороз і сніг не прості люди народжуються — богатирі. Бог за такими дітьми дивиться і нагороджує їх козацьким здоров’ям».

Тільки через два тижні заспокоїлася хурделиця, перестали гнутися до землі дерева. Заспішив в дорогу дід: онука треба швиденько, поки знову не завіяло, хрестити в церкві, а потім в сільраді записати. І на другий день нового 1952 року винесли хлопчика з хати.

Ще не одна життєва віха полковника Миколи Коваля позначена цим безіменним хутірцем. Адже саме тут почався шлях українського аса у небо.

Будь-яка справа, велика чи мала, будь-яка доля починається з мрії, з перших дитячих вражень. Микола Коваль з юності марив одним — літати. Свій перший у житті літак він побачив у небі над оцим хутірцем. Кожне літо хлопчик, як і, напевно, половина його однолітків, жив у бабусь. Вони доручали йому пасти домашню живність. Хлопчина роздивлявся навкруги, думав про своє, потаємне. Наступної осені вже до школи пора йти. Раптом спокійний спів жайворонків перебив незнайомий звук. Він наростав, дужчав і перетворився на гуркіт. Ось у небі з’явився велетенський птах, промайнув перед очима. Як і раніше, співали в небі жайворонки, скубали травичку гусенята, вітерець шелестів листям дерев. Але щось все-таки змінилося. Миколка вже знав: він вирішив свою подальшу долю і ніколи не зрадить дитячій мрії.

У 1984 році командир ескадрильї МіГ-23МЛД майор Коваль підняв літак і повів підлеглих на південь. У біографії «афганців» час перебування «за річкою» рахується не роками. Кожен скаже, скільки днів надавав інтернаціональну допомогу, назве точну дату перетину кордону «туди» і «звідти». Микола Коваль допомагав афганському народові «будувати світле майбутнє» 732 дні. За цей час здійснив 948 бойових вильотів, провів у небі більше 1500 годин. А ще — чотири бойових ордени на парадному кітелі і нереалізоване подання на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Мабуть, десь у черговому кабінеті «начальник» вирішив: живий повернувся з пекла — радій, цілий — ось тобі найвища нагорода.

Перший рік служби в Афганістані завершився призначенням на посаду старшого льотчика-інспектора відділу бойової підготовки ВПС 40-ї армії. Посада штабна, але Микола Коваль використовував її своєрідно. Бойові завдання вибирав собі сам. На літаку-розвіднику Су-17 літав фотографувати «гнізда» душманів. На Ан-26 доставляв вантажі у розкидані по всьому Афганістані гарнізони. На МІ-8МТ з пошуково-рятувальною групою на борту шукав підбиті в горах літаки і вертольоти, рятував льотчиків і борттехніків, які потрапили в біду, на Су-25 штурмував ворожі укріплення.

Льотчик ще раз глянув назад. Спарка летіла поруч. Стандартний розворот у парі, прохід над злітно-посадковою смугою на висоті 100 метрів, знову розворот, віраж над тією ж ЗПС і розпуск. Напарник заводить спарку на посадку. Тепер його, льотчика-снайпера, соло. Гірка, поворот на гірці, пікірування до висоти 100 метрів і одразу — стрімкий набір висоти з тим, щоб у найвищій точці МіГ-29 виконав ту фігуру, яка вражає всіх іноземців, — «дзвін». І пілот виконує її. Спокійно, чітко, впевнено. На якусь невловиму мить літак «завмирає» в просторі. Швидкість — 0 км/год. А потім новий каскад фігур. Нехай спробують американці і канадці на своїх, теж, безперечно, непоганих літаках, виконати більшість цих фігур так само красиво, видовищно для простих глядачів, не втаємничених у галузі аеродинаміки! Зась! Я, український льотчик, показав їм, як потрібно літати, коли хочеш носити звання аса.

Аеродром Добрянка навчального авіаційного полку Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків став першим, над яким підіймав у небо свій літак майбутній ас. Здавалося б, хіба можна запам’ятати той виліт у кабіні навчального L-39, коли за плечима — багато-багато зльотів і посадок. І серед них — такі, що за інших обставин могли стати останніми. Як кожен пам’ятає свою першу вчительку, перше кохання, так пам’ятає визнаний світовий майстер найскладнішого пілотажу свій перший виліт у небо. — «Перший раз вів «елку», наче на возі їхав. Але... Захвату не було меж. Емоції — через край». Однак і тут проявився характер майбутнього пілотажника. Самостійно в небо піднявся одним із перших у взводі.

...Перший самостійний. Вже не сидить у кабіні позаду льотчик-інструктор. В усьому потрібно покладатися лише на себе. Із землі можуть допомогти лише порадою. Але всі рішення в польоті курсант вже має приймати самостійно, покладаючись лише на власні відчуття. І відповідати за них має сам. На це здатні далеко не всі. Через це і відраховують з льотних училищ навіть відмінників теоретичної підготовки, переводять «на землю».

Перші півгодини самостійного польоту курсант Микола Коваль відлітав без зауважень. Чітко приземлив L-39, зарулив на стоянку, заглушив двигун. Радість переповнювала серце, дуже хотілося з ким-небудь поділитися цим відчуттям. Швидко відкрив ліхтар кабіни, спустився на землю. Поблизу узвишшя керівника польотів помітив групу людей. Підійшовши, серед льотчиків, інструкторів і техніків побачив людей в цивільному. Поруч із командиром ескадрильї підполковником Валерієм Ємельянчиком стояли ...мати і батько. Так вже доля розпорядилася, що саме вони стали свідками його першого самостійного вильоту.

Випускні іспити ніколи і ні для кого не були формальністю. Під кінець четвертого курсу курсант Микола Коваль вже освоїв пілотування не тільки навчального L-39, але й перенавчився на профільний тип літака — винищувач МіГ- 21. Спочатку, на 3 курсі, це був МіГ-21Ф, а на четвертому — МіГ-21ПФ.

Перше випробування державних екзаменів — контрольний політ з інструктором і перша відмінна оцінка навпроти Миколиного прізвища у заліковій відомості. Потім — наступна і, нарешті, самостійний політ з посадкою на ґрунтову ЗПС. За випускниками стежать досвідчені льотчики стройових частин: комески, командири полків. Від їхніх прискіпливих поглядів не сховається жодний недолік. А очолює державну екзаменаційну комісію уславлений льотчик-винищувач Великої Вітчизняної війни, тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Іван Кожедуб. На іспитах він не був «весільним генералом», адже і після Другої світової війни відзначився як один із перших авіаційних командирів, які керували боями реактивних винищувачів. Уважно стежив визнаний ас за польотами кожного курсанта. З-поміж інших виділив Миколу Коваля. Вже в той час досвідчений майстер повітряного бою бачив перед випускником зоряне майбутнє і був впевнений, що відмінної оцінки для нього замало. Ось тоді, на випускних іспитах, і з’явилась фотокартка, на якій поруч із випускником Миколою Ковалем — тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб, з пам’ятним написом, якому судилося стати девізом на все життя: «Летчику Ковалю от летчика Кожедуба стань первым среди нас, равным перед небом».

Все життя прагне виконати це побажання визнаний повітряний боєць Микола Коваль. Пілотажем він почав займатися через три роки після закінчення училища. У 1976, коли проходив службу на посаді командира ланки в одному з авіаполків Північної групи військ, визначив, що пілотажна майстерність військовому льотчику потрібна не як самоціль, заради самого себе. Бойовий льотчик — не спортсмен, який виконує фігури вищого і складного пілотажу, аби похизуватися перед глядачами й колегами. Здивував супротивника небаченим «трюком», виконав елемент, якого той не передбачав, виграв мить для удару на випередження, вийшов із зони ураження, значить — залишився живий. В бою ціна пілотажу найвища — врятоване життя.

Здобуття Україною незалежності льотчик-інспектор 5-ї повітряної армії зустрів вже визнаним льотчиком-пілотажником. І коли наприкінці 1991 року Міністерство оборони України уклало угоду з канадським бізнесменом Кліффордом Філдсом про проведення турне кращих українських військових льотчиків на українських військових літаках МіГ-29, полковник Микола Коваль був визначений як один з перших кандидатів у склад групи. Відбір кандидатів тривав кілька місяців. Льотну майстерність всіх льотчиків, котрі бажали стати учасниками турне, перевіряв полковник Володимир Кондауров — заступник начальника Феодосійського випробного центру, котрий на той час найкраще в Україні знав винищувач МіГ-29. Він вже більше 10 років брав участь у випробуваннях цього літака і був удостоєний за це звання Героя Радянського Союзу. Так уже вийшло, що в кінці цього етапу підготовки полковник Микола Коваль відбирав кандидатів на рівних з Володимиром Кондауровим.

У квітні — кілька тижнів напруженої підготовки і 8 травня 1992 року Ан-124 «Руслан», прийнявши на борт два літаки, МіГ-29 та МіГ-29УБ і членів української делегації, стартував до Канади.

Перший виступ заплановано на військовому аеродромі Немейо поблизу Едмонтона. 16 та 17 травня 1992 року тут відбулося традиційне авіашоу. Цього разу воно стало особливим. Перший раз в історії Канади та України в авіашоу взяли участь два надзвукові винищувачі: МіГ-29 Військово-Повітряних Сил України та найбільший літак у світі — український Ан-225 «Мрія». І все це — на фоні загальнонаціональних свят: 125-річчя Канади, 100-річчя поселення українців у Канаді, 100-річчя міста Едмонтон. Водночас усі голосно заговорили про вільну, незалежну Україну. Необхідно було підтвердити, що ми прибули з нової, відкритої для діалогу країни.

Програма пілотажу тривала 12 хвилин: зліт парою, розворот, прохід на малій швидкості з випущеними шасі. Далі МіГ-29УБ, який пілотував полковник Володимир Кондауров та підполковник Олександр Головань заходить на посадку, а полковник Микола Коваль підіймає свій МіГ-29 у небо. Його соло.

...Льотчик спокійно закінчує відпрацьовану десятки разів в Україні програму показового виступу. Ось петля з «напівбочкою», знову «дзвін», крута гірка, розворот і знову пікірування майже до самої землі, до висоти 100 метрів, прохід над самісінькою серединою ЗПС — і вертикальний каскад висхідних «бочок» Все. Програма завершена. Тепер — посадка. Спокійно, точно, так, щоб ні в якому разі не осоромитись перед прискіпливими «перенасиченими» різноманітними шоу американцями й канадцями. Нехай програма виступу їм не сподобається, зате посадку він виконає майстерно. Приземлення. Зарулив на стоянку. Вимкнув двигун. Виступ завершено. Можна заспокоїтись, розслабитись. Як би там не оцінили інші — він зробив усе, що міг.

Полковника Коваля вже чекали захоплені глядачі. Такого вони ще не бачили. Навіть організатори авіашоу були вражені: виступ українських асів вони віднесли до категорії «кволих», а тому поставили на початку програми показових виступів. Виявляється, кращого ніхто вже просто не зможе показати, тому що синьо-жовті МіГ-29 з тризубами на кілях враз перевершили всіх. Вони відразу стали кращими.

За півроку північно-американського турне полковник Микола Коваль здобув світову славу.

В Лос-Анджелесі довелося демонструвати свою майстерність 70 керівникам наймогутніших корпорацій Сполучених Штатів. Американський аерокосмічний гігант «Рокуел Інтернешнл» не залишився байдужим до майстерності суперльотчика. Розробка та виробництво шаттла, бомбардувальників В-1 та В-2 — це неповний перелік продукції концерну. Погодьтесь, таку складну техніку випробовують не рядові льотчики, а тому здивувати їх було досить важко, однак американські фахівці високо оцінили пілотажну підготовку полковника з України.

По-справжньому зоряна пора для полковника Коваля настала влітку 1996 року. У липні делегація Військово-Повітряних Сил України вперше брала участь в одному з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Ейр Татту-96» (повітряний сигнал), що святкувало тоді свою 25-ту річницю. Льотчики з 42 країн демонстрували свою майстерність, було зібрано більше 400 літальних апаратів. Українська делегація прибула до Великої Британії, де проводилася виставка, на двох винищувачах Су-27. Один із них був призначений для статичного показу на землі, а на другому полковник Микола Коваль показував вищий пілотаж.

Рівно сім хвилин продовжувався показовий політ українського винищувача, але в цей проміжок часу вмістилося стільки фігур, що інколи було важко зрозуміти, коли закінчувалась одна і починалася наступна. Всього Микола Леонідович їх виконав двадцять вісім. Конкурентами були відомі льотчики, в тому числі і колишні призери авіашоу.

«Суперкороль повітряного простору» — найпрестижніший серед військових льотчиків перехідний приз за пілотаж бойового літака у 1996 році отримав полковник Коваль. Дебют України на британській землі був більш ніж вдалим.

А вже через два тижні після тріумфу на британській землі Микола Леонідович брав участь у льотно-тактичних навчаннях ВПС України на авіаційному полігоні Києво-Олександрівка, де також демонстрував присутнім можливості винищувача Су-27.

Наступного, 1997 року, старший інспектор-льотчик відділу бойової підготовки 5-го авіаційного корпусу полковник Коваль призначений заступником начальника Центру бойової підготовки Військово-Повітряних Сил ЗС України. Літати продовжував і там. Надходили запрошення взяти участь у різноманітних авіаційних показах, але нова посада вимагала від нього приділяти більше уваги підлеглим, тому полковник Коваль зосередився на методичній роботі, хоча в 1998 році за його показовими виступами на Су-27 спостерігали глядачі в Тель-Авіві під час заходів, приурочених до 50-річчя ВПС Ізраїлю. Запрошення прийшло особисто на його ім’я.

Здобуваючи нові й нові перемоги в різних країнах світу, Микола Леонідович передавав свою майстерність молодшому поколінню винищувачів-пілотажників. Традицію отримувати нагороди на міжнародних авіаційних показах продовжив його колишній учень полковник Іван Черненко, на особистому рахунку якого авіашоу в Словаччині, Чехії та Великій Британії. Полковник Черненко влітку 1998 року вперше в історії Військово-Повітряних Сил ЗС України виконав трансатлантичний переліт на літаку Су-27 з України до Сполучених Штатів Америки. Коли Іван Фадейович розпочав самостійні демонстраційні польоти, місце дублера зайняв підполковник Федір Тищук, а потім вже в біографії Федора Костянтиновича — перемоги в Чехії, Румунії, Австрії та Туреччині.

Завдяки таким льотчикам, як полковник Микола Коваль та його учні, в перші роки незалежності України громадяни Сполучених Штатів Америки і Канади, багатьох країн Європи та Азії дізналися про існування нашої держави на політичній карті світу.

Полковник Микола Коваль, який стояв біля витоків міжнародного визнання здобутків українських ВПС, вже кілька років не сідає за штурвал літака. Вік. Зараз живе в Квасилові, облаштовує своє цивільне життя. А у Великій Британії, на авіаційному показі «Ейр Татту», в найпрестижнішій номінації переможцям щорічно вручають перехідний приз «Король неба», на якому викарбовано: «1996 рік — полковник Микола Коваль, Військово-Повітряні Сили України». Написано англійською мовою. Нехай читають та заздрять!"

[Профайлер2016]

SU-25UB 'Blue 62' 2011р.

[Профайлер2016]

Трошки хистори. Инет: "На момент розпаду Радянського Союзу на території України знаходились 19 стратегічних бомбардувальників Ту-160 зі складу 184-го окремого важкого бомбардувального авіаційного полку (аеродром Прилуки).
За умовами Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь між СРСР і США від 31 липня 1991 року Україна повинна була зняти з озброєння всі важкі бомбардувальники до 4 грудня 2001 року.

Усі деталі про долю літаків Ту-160 військово-повітряних сил України у новій інфографіці."

[Профайлер2016]

Неймовірний політ над хмарами на винищувачі МіГ-29.

Повітряне командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України.

[Профайлер2016]

Су-24М в воздухе...

[Профайлер2016]

"Кабінетний вид )"
Фото ___karaya___

[Профайлер2016]

Инет: "До Вашої уваги відео ефектного захода на посадку на Луцький військовий аеродром навчально-бойового винищувача МіГ-29УБ зі складу 204-ї Севастопольська БрТА ім. Покришкіна-fanpage під час льотної зміни в даній бригаді в п'ятницю, 27-го березня 2020 року".