Сын генерал-фельдмаршала Вальтера фон Браухича. С 1939 г. был адъютантом главнокомандующего люфтваффе, с мая по октябрь 1940 г. командовал группой одной из эскадр (Lehrgeschwader 1), затем вновь был назаначен адъютантом Геринга. Додам трішкі опису з біографії.
1931 року вступив до авіаційної школи Мюнхена, де здобув ліцензію пілота. В 1932 році вступив до кавалерійського полку рейхсверу, в 1934 році перейшов до люфтваффе. Спочатку служив пілотом у навчальному центрі Рехліна, в 1935 році став технічним співробітником ескадрильї пікіруючих бомбардувальників Ju 87. У 1936 році переведений в групу Ju 87 у Любеку, у грудні призначений командиром ескадрильї Ju 87.
У 1939 році навчався у Вищій школі ВПС у Гатові і Військово-повітряній академії. 1939 року став ад'ютантом головнокомандувача ВПС Герінга. У травні-серпні 1940 року, під час Французької кампанії і битви за Британію, був командиром 4-ї групи 1-ї навчально-бойової змішаної ескадри. З серпня знову став ад'ютантом Герінга. В 1941 році перейшов у Генштаб і до кінця року був головним ад'ютантом головнокмандувача люфтваффе.
Наприкінці квітня 1945 року разом із Герінгом був заарештований загоном СС, який мав вбити Герінга, його сім'ю і найближчих співробітників у разі капітуляції Німеччини, однак цей наказ не був виконаний.
У травні 1945 року за наказом Герінга зв'язався з 36-м підрозділом 7-ї американської армії, якому і здався разом з Герінгом. 12 березня 1946 року був допитаний як свідок на Нюрнберзькому процесі. В 1948 році звільнений з полону.
Після звільнення Браухіч став менеджером будівальної компанії Nord-Westdeutschen Bau- u. Montage GmbH, з 1956 року — член ради компанії Bohlen Industrie GmbH, яку заснували брати Бертольд і Гаральд фон Болен унд Гальбах, сини Густава Круппа. В 1961 році став виконавчим директором фірми Jurid Werke Gm[1]bH в Глінде, поблизу Гамбурга, купленої братами фон Болен унд Гальбах. Також Браухіч був Головою Асоціації роботодавців Шлезвіг-Гольштайну і головою Асоціації роботодавців хімічної промисловості і переробки пластмас Шлезвіг-Гольштайну.
У 1939 році навчався у Вищій школі ВПС у Гатові і Військово-повітряній академії. 1939 року став ад'ютантом головнокомандувача ВПС Герінга. У травні-серпні 1940 року, під час Французької кампанії і битви за Британію, був командиром 4-ї групи 1-ї навчально-бойової змішаної ескадри. З серпня знову став ад'ютантом Герінга. В 1941 році перейшов у Генштаб і до кінця року був головним ад'ютантом головнокмандувача люфтваффе.
Наприкінці квітня 1945 року разом із Герінгом був заарештований загоном СС, який мав вбити Герінга, його сім'ю і найближчих співробітників у разі капітуляції Німеччини, однак цей наказ не був виконаний.
У травні 1945 року за наказом Герінга зв'язався з 36-м підрозділом 7-ї американської армії, якому і здався разом з Герінгом. 12 березня 1946 року був допитаний як свідок на Нюрнберзькому процесі. В 1948 році звільнений з полону.
Після звільнення Браухіч став менеджером будівальної компанії Nord-Westdeutschen Bau- u. Montage GmbH, з 1956 року — член ради компанії Bohlen Industrie GmbH, яку заснували брати Бертольд і Гаральд фон Болен унд Гальбах, сини Густава Круппа. В 1961 році став виконавчим директором фірми Jurid Werke Gm[1]bH в Глінде, поблизу Гамбурга, купленої братами фон Болен унд Гальбах. Також Браухіч був Головою Асоціації роботодавців Шлезвіг-Гольштайну і головою Асоціації роботодавців хімічної промисловості і переробки пластмас Шлезвіг-Гольштайну.