Рушниці для полювання на людей
Дія новели Проспера Меріме «Коломба» (1840) відбувається в перші роки по реставрації Бурбонів. На той час населення Корсики становило коло 170-180 тис. осіб. Статистика злочинності в цьому департаменті нарахувала 1822 року 190 вбивств та замахів на вбивство. Наступного року чисельність бандитів в макі (в чагарниках) оцінювали в 400-500 осіб. «Помста» та «захист честі» були виправданням бля багатьох злочинів.
Боротьба з бандитизмом у Франції була покладена на жандармерію. На Корсиці був розташований 17-й легіон королівської жандармерії, в складі двох компаній – загалом 12 лейтенантств. Між 1816 – 1822 рр. 116 жандармів стали жертвами обов’язку. Проте, щоб ефективно поборювати бандитизм на острові була потрібна збройна сила з місцевих. Це розумів ще Наполеон Бонапарт. Дорогою до Єгипту (1798) він наказав сформувати дві компанії корсиканських стрільців. Вже за Бурбонів був сформований батальйон корсиканських стрільців (1816) в складі трьох компаній. На цю допоміжну силу були покладені репресії проти бандитів.
Коли 10-й полк легкої піхоти, що в його склад входив батальйон корсииканських стрільців, відбув до Алжиру (1820) було вирішено сформувати новий батальйон – корсиканських вольтижерів (1822). Він став допоміжною силою жандармерії, вольтижери переслідували та затримували бандитів в макі, захищали лояльну частину населення. Чисельність батальйону становила 421 особі в складі чотирьох компаній. Щоденна служба відбувалася за статутом піхоти, а спеціальні акції –за статутом жандармерії.
Навербувати охочих було не складно. Не лише через платню та надбавки, але й через імунітет, що його надавала служба в батальйоні, ним можна було скористатися як для вендети, так і для захисту від неї. Наймали не лише колишніх військових, але й цивільних –серед яких були й недавні бандити. Ця практика виявилася ефективною, попри велику плинність особового складу - між 1823-1829 рр. 116 вояків покинули батальйон. Проте, лише 14 вольтижерів стали жертвами обов’язку.
Боротьба з бандитами в макі вимагала спеціального озброєння та форми. Вольтижери носили брунатні вовняні куртки «баскського» крою – звичайний одяг корсиканців. Але карабін жандармерії зр. 1816 погано надавався для сутичок в гущавині, де можливість відразу віддати другий постріл була життєво важливою. За це зокрема і йдеться в «Коломбі». Персонажі-бандити заздрять двоствольній рушниці лейтенента Де ла Ребіа. А дуплет з неї служить порятунку і разом з тим помсті героя.
Поволі й військові зрозуміли що в країні, де майже всі чоловіки вештаються чагарями зі зброєю, сили безпеки теж повинні мати відповідне озброєння. 1837 р. генерал-лейтенант барон Десмішель, військовий губернатор Корсики та командир 17-ї дивізії, звернувся до міністерства війни з проханням розглянути сучасну на той час двоствольну рушницю з перкусійним замком, як більш відповідну для батальйону, ніж рушниця зр. 1822 р. з ударно-іскровим замком. Він сформулював вимоги для такої зброї:
- військовий калібр (18 мм)
- перкусійні замки
- велика дальність та точність пострілу
- можливість насадження багнету
- чернені металеві поверхні, щоб не давали відблиску.
Артилерійський комітет задовільнив ці вимоги, за вийнятком калібру, той був визнаний завеликим, мисливський 24-й запропонували як більш легкий та маневровий. В Сент-Етьєні зробили дві рушниці: одну з гладкими, другу – з гвинтованими цівками, та відправили їх до Бастії, де 20 серпня 1838 р. відбулися іспити. Очікувано, гвинтовані цівки показали кращу влучність на довшій відстані, гладкі – на коротшій. Перевагу надали зброї з гладкими цівками, як більш зручній та відповідній умовам бою в лісі. Міністерство замовило 20 рушниць приватним виробникам в Сент-Етьєні, вже 11 грудня 1839 р. їх прийняла комісія в Бастії.
26 травня 1840 р. міністерство війни погодилося на виготовлення двоствольних рушниць регламентованого калібру 17,5 мм. Заводські допуски були до 18 мм, розстріл в процесі експлуатації до 18,15 мм. Зброю назвали рушниця корсиканських вольтижерів. Цівки довжиною 795 мм були зварені зі стрічки, злютовані з планками. Блок цівок виявився важким, вага рушниці становила 4,55-4,64 кг./ з багнетом – 4,875 кг.Довжина зброї – 1,223 м. багнет вагою 370 г. довжина клинка – 280 мм.
Модель 1850 р. різнилась деталями.
Подібну зброю використовували також сенегальські стрільці.
