Где
Warisdeath » 25 янв 2023, 02:34
Знаєте, хоч я і згоден з Карбером, який нагадав нам за наші помилки, я і написав вчора пост в підтримку його слів, але все-таки зачепила така його критика на нашу адресу і цілий день не дає спокою! Все-таки це наша країна, і тому дуже болить таке чути, і хочеться захистити її від таких дорікань, коли вона зтікає кров'ю.
Так, за роки нашої незалежності ми багато чого не робили, того, що треба було робити, так само, як і багато чого зробили, того, чого не треба було взагалі робити. Так, це наші помилки. І ми це визнаємо. І ми зараз виправляємо їх життям кращих наших людей. Це дуже жорстко, дуже. Але ми не стогнемо і духом не падаємо. Не будемо розбиратися чому так сталося і чому ми так себе поводили, бо так і до Переяславської Ради дійдемо. Факторів стільки, що їх всі одразу не згадаєш, та і не про це мова. Трьохсотрічна окупація наклала такий відбиток на наші мізки, що ми ні своєї культури не знали, ні своєї історії, ні своїх героїв, ні самих себе. Ми були в такому павутинні заплутані, що нам здавалося, що так і треба. Але знову ж таки повторюся, що це наші справи, і як то кажуть наші проблеми. Ми самі з ними розбиралися. То ми були багатовекторними, то позаблокуваними, то обирали шлях в ЄС і НАТО, то знову змінювали свій курс. Жили своїм життям і нікому не заважали. Робили помилки, виправляли їх і знову робили.
І так, можна нас дорікати в тому, що ми не визначилися, чи ми, як малі діти, чи ще щось казати на нашу адресу. І зокрема в частині того, що ми не будували свою армію і продавали зброю. І дорікання будуть вірними. Ми самі це знаємо. Але є дещо, чим і ми можемо дорікнути.
Ми єдина країна в світі, яка відмовилася від своєї зброї стримування. Це безпрецедентний випадок в історії. Це наша унікальність. Ми віддали ракети і літаки. І тепер цим нас вбивають. Ми тому і продавали свою зброю, що ми не збиралися воювати взагалі ніколи і ні з ким. За свою довірливість, необачність, і навіть дурість ми дуже дорого платимо. Ми не просимо за нас воювати. Ми просимо допомогти нам чим воювати. Так що, любі друзі, ми вас цінимо і поважаємо, ми вам дуже вдячні, але давайте спочатку ми звільнемо нашу країну від ворога, а потім вже вислухаємо всі нарікання і дорікання. Люди ми вдячні. Добро пам'ятаємо. З нами проблем не буде. З нами буде комфортно. Але нам потрібна Перемога. Наш ворог провів таку деокупацію наших мізків, що тепер наше національне єдине бажання виражається гаслом: "Ми його породили, тож ми його і відспіваємо".
А від союзників нам для цього потрібна зброя. Бо свою ми продали і віддали.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.