Не лише Порошенком єдиним. Нардепа з Голосу Романа Костенка також не випустили за кордон на Мюнхенську безпекову конференцію. Його зняли прямо з поїзда.
Зелених геть поплавило.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Підтримую кожне слово!
Тут не зовсім про Навального, тут про нас.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Останні місяці владу Донеччини разом з комунальними підприємствами охопила лихоманка із закупівлі нових автомобілів
ДоОВА не перестає звітувати про передачу автомобілів військовим за спеціальною програмою. Військові адміністрації Донеччини за кошти міських бюджетів закуповують транспорт, який потім разом з ДонОВА урочисто передають на фронт.
Загалом, владою Донеччини у грудні 2023 — на початку 2024 року військовим було передано 49 автомобілів, а поліцейським — 2.
Проте, при детальному вивченні публічних закупівель з’ясовується, що громади купують авто не тільки для фронту
Як і для чого влада Донеччини витрачає кошти на авто - читайте у розслідуванні.
Для військових і не тільки: як і для чого влада громад Донеччини купує авто
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
(С)
США відмовляються надавати кошти та допомогу
Ну ок, тв.арі! Ми ж тут воюємо і за Європу, вірно? Що сталося зі світом?
Ніякої зради нема. Від слова «взагалі». Єдиною зрадою є факт, що на відміну від вкраїнчиків, представники законодавчої влади США (які не складаються з Безуглих, фотографів і тамадів на утриманні Бєні) вміють читати.
І що ж такого прочитали ці безсердечні люди? А прочитали вони додаток третій до бюджету України на 2024 рік (який будь-який українець може переглянути на сайті мінфіну). Це видатки держ бюджету. Заінтриговані?
Поїхали:
При тому, що Бюджет України на 50% складається з допомоги. (Так, половину вашої пенсії і половину дороги, яку стелять на сусідній вулиці заплатили іноземні платники рюподатків) заплановано наступні видатки:
1. 18 мільярдів на утримання селфі-макаки, яка робить мужні фоточки перед знищенням наших воїнів і здачею їх в полон;
2. Два лярди на Верховний суд! Вони там вироки на золотих скрижалях друкують?
3. 15 лярдів на офіс Гепрокурора (не ловити ж йому Червінського на подачки).
4. Вісім! Су.ка, 8 мільярдів на міністерство закордонних справ! Яке годує на постах консулів дружбанів Макаки (літати в Аргентину в компанії 70 бакланів не дешево).
5. Десять! Блть! Десять лярдів на апарат міністерства у справах ветеранів (хтось чув, що воно хоч колись робило)?
6. Два лярди на держагенство управління зоною відчуження! Не на дрони, а на апарат, який звітує про рівень радіації коло Чорнобиля!
7. Сім лярдів на міністерство молоді та спорту. Це шо? Це у нас така війна?
8. Десять! Десять лярдів Мінкультури!!!! Щоби шо?????!!!! Аби Лєнка Кравець мала на шоу, квартал - на серіали, а два бегемота - на Євробачення???!!!
Там ще дуже багато цікавих видатків для воюючої країни. Почитайте, тільки обережно, бо можуть очі з орбіт вилізти.
Україна в очах цивілізованого світу виглядає як сусід біженець, якому ви даєте гроші, купили їжу, вдягаєте його дітей, платите за лікування його мамі, а він просить вас давати трохи більше, бо не вистачає на виплату кредиту за новий Мерседес (а на чомусь дешевшому соромно по вечорах їздити в ресторан La Casa Argentina, де готують найсмачніші стейки).
Можна скільки завгодно писати на стінах заклики до світу і возити по Європі розстріляний автомобіль швидкої допомоги, але допоки від нас пахне дорогим віскі, духмяним стейком, ніхто не кине грошей в руку жебрака, на якій надітий годинник Patek Philippe.
Анатолий Зозуля
‒ Чи впливають вікові особливості українського війська на злагодженість бойових дій?
- Навіть велика різниця у віці між побратимами ні на що не впливає. У моєму підпорядкуванні часто були молоді хлопці-командири, які вправно вели за собою досвідчених дядьків сорока-п’ятдесяти років. На фронті все залежить не від віку, а від твого авторитету. Ну а авторитет на вогневих позиціях можна заслужити лідерськими якостями, рівнем відповідальності, умінням швидко приймати рішення.
Це з інтерв'ю з Мирославом Борисенко, який 1974 року народження
На війні з 2014 року і досі
Дійсно, фігні не напише, бо цей його пост, то сарказм.
‒ Якою була географія Вашого бойового шляху?
-У чотирнадцятому році я потрапив до Пісків, потім уже з дев’яносто п’ятою бригадою я заходив в Авдіївку. Це все околиці Донецька. Потім періодично я воював у групі мого університетського товариша — Володимира Регеші (Санта). З двадцять другого року, коли вже був мобілізований, я опинився у сто першій бригаді. Це, по суті, була «бригада останнього шансу», яка повинна була в разі потреби дати бій на вулицях і проспектах Києва, щоб зупинити ворога. Але після того, як небезпека навколо Києва зникла, я був переведений у бригаду морської піхоти – тридцять п’яту Одеську бригаду, яка дислокувалася на Півдні. Це було навесні двадцять другого року під час важких боїв за острів Зміїний, коли противник намагався висадити десанти біля Одеської обл. та розхитати ситуацію навколо Придністров’я. Згодом ми воювали на херсонському напрямку, тоді йшли кровопролитні бої за Інгулецький плацдарм. Про нього зараз, на жаль, не так багато згадують. Райони Білої Криниці і Білогірки звільняв також наш батальйон.
Пізніше ми боронили Давидів Брід, за який теж ішли дуже серйозні бої, оскільки він був одним із ключових плацдармів звільнення Херсонщини. Після того, як ворог відступив (він не тікав, він планомірно відійшов), ми почали рух на Херсон, у який, як мені здається, мали право зайти першими. Але буквально за двадцять кілометрів до Херсона ми дізналися з інтернету, що там уже майорить жовто-блакитний прапор. Тож усі лаври та оплески дісталися іншим підрозділам, а нас розвернули на Донецький напрямок. Там ми воювали в районі Вугледару, Мар’їнки та Авдіївки, де і досі противник намагається створювати нові котли, щоб оточити наші війська. В цьому районі нам доводилося постійно стримувати атаки противника та контратакувати його укріплення. У квітні цього року [2023 р. – С. М.] через відсутність достатньої кількості навчених військових я дещо змінив свою діяльність. Сьогодні навчання військовій справі – це одна з найбільших проблем для ЗСУ. Тож тепер я займаюся як досвідчений військовий інструкторською роботою – безпосередньо навчанням військовослужбовців. Коли йдеться про підготовку і навчання – це не означає вивчити, як працює кулемет чи міномет. Тут перед нами більш складне завдання – зробити людину готовою хоча б на п’ять-десять процентів до справжніх воєнних реалій. Замало переглянути всі фільми та прочитати всі книжки, бо в дійсності війна виглядає зовсім інакше.
«…ми сьогодні по суті є свідками творення міфологічного підґрунтя вояцької культури»
‒ Якою Ви побачили українську армію у дві тисячі чотирнадцятому році?
Повністю інтерв'ю за посиланням. Дуже цікаво і змістовно.
«Брехати «на нулі» не вийде ані побратимам, ані самому собі»: етнографія війни у рефлексіях доктора історичних наук
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Друзі, а підкажіть, будь ласка, де почитати як хтось з шести, або всі шість ефективних менеджерів намагаються вирішити проблему на кордоні з Польщею.
Буду дуже вдячним
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Реальні покарання - за “хтивки” і “секс-вечірки”. За 2023 рік за “організацію місць розпусти” було відкрито 200 кримінальних проваджень. Поліцейські під прикриттям ходили на “локальні Щекавиці”, судді виносили вироки. А хтось отримував штрафи за свої ж переслані в мережі “хтивки”.
Все це - втручання держави в приватне життя громадян. І має бути декриміналізоване, якщо не завдає нікому шкоди. Чому так - говоримо у блозі Світлани Стеценко.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
"Президент Зеленський знову злякався запрошувати мене на пресконференцію. Офіс знову не знайшов місця. Значить знову будуть робити показуху, де багато питань будуть постановочні від кишенькових медіа та телеграм-каналів офісу. Відповідати за брехню Зеленський боїться, боїться запитань щодо здачі півдня України, відсутності підготовки до війни, відсутності стратегічних рішень зараз. Знову буде робити шоу, щоб відволікти увагу суспільства піаром від реальних проблем".
Юрій Бутусов
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Ніколи не зможу зрозуміти як українці дозволили самі собі розтоптати професіоналізм
Хочу дізнатися прізвище хоч одного із всієї монобільшості разом із урядом і тими шістьма потужними менеджерами, хто б от так фахово, змістовно і стисло розклав все по поличках. Хоч одного
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я не дивився саму прес-конференцію. Зараз послухав Бутусова і його коментарі. Залишу без своїх коментарів.
Для тих, хто не слухав, тут є пряма мова, можна зрозуміти про що і як говорив наш ВГК.
До речі, Бутусов злий. Зрозуміло чому.
Неначасі закінчилося.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.