Встретились два украинца. Один рассказывает другому: — Був я у Испании на корыди, та бачив, як одного дурня бык на рога пидняв. — А за що вин того? — А тоби перед рогами комуняцким стягом махать?
1961 рік. 12 квітня. Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині гори, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: "Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!" Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очі до онука і питає: "Що, усi?"
Йдуть по пустелі українець з цілим мішком сала та москаль з мішком золота. Вже довго йдуть, втомились, їсти хочеться.
— Слухай, українцю, а давай уявимо, що ми на базарі — ти продаєш сало, а я в тебе куплю.
— Ну давай! Один кілограм за мішок золота.
— Ти що, збожеволів? За якийсь один кілограм сала цілий мішок золота!
— А ти, москалику, піди по базарі пройдись — поторгуйся!
— А Ви знаєте, що у москалів означає наше слово "шабля"?
— І що ж у москалів означає наше слово "шабля"?!
— А от що: "шабля" — це у них "Тихіше, панночко!"
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
— Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— В Україні живете й не знаєте мови.
— Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
— І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, а не знає мови......
