Отож. Приспічило їм до вітру, по-маленькому. Один той, що тверезіший, відразу дістав сміло так, і виливає. А другий мучився, мучився, а руки-то вже не ті... Ну він і каже:
- Куме, а не могли б ви мені його дістати, бо шось я не можу.
- Тю, авжеж, куме! Не чужі ж люди...
Він руку в кишеню свого кума... І дістає огірок.
- Ой, куме! Здається я вам його відірвав.
- А я-то думаю, кров по ногах так і хлеще!



