"Зверну увагу на деякі положення Конституції України.
1. Голова Служби безпеки України призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України (пункт 12-1 частини першої статті 85, пункт 14 частини першої статті 106).
2. Генеральний прокурор призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України (пункт 25 частини першої статті 85, пункт 11 частини першої статті 106, частина третя статті 131-1).
Крім того, Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади (пункт 12-1 частини першої статті 85, частина п‘ята статті 131-1).
Все так. Для зняття та призначення потрібні голоси ВР. Але це можна обійти, якщо усунути старе керівництво та призначити виконуючих обов'язки. Де-юре - це не буде звільнення, а де-факто - це саме воно. І можна, не дуже поспішаючи, збирати голоси у ВР в обмін на різні плюшки з бюджету та посади. Більшість "слуг" та колишні члени ОПЗЖ легко та звично обміняють свою згоду на щось їм потрібне. Коломойський отримає щось бажане і після того даст команду, і члени группи "За Майбах" теж погодяться голосувати. Так і зберуть голоси.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
А от з усуненням Венедіктової вже щось не те. Хоча вона і не така вже й цяця, але ж. Та і наче під час війни здається, що виконувала свої обов'язки як треба.
Упс, я помилився. І під час війни вона виявляється не все, як треба робила
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
(с)
Бабченко типичной хернёй в стиле ИПСО занимается, нарезал удобных кусков из здоровенной беседы и фармит лайки с тех, кому разбираться не с руки.
На деле отношение [Арестовича] к совку замысловатое настолько, насколько это может быть, например он говорит, что всё хорошее в совке было именно по умолчанию антисоветским/диссидентским и не отрицает провала реализации тех прогрессорских идей Вернадского, которые ему так милы. А марксизм он вообще ненавидит даже в его западных метастазах типа левацкой профессуры.
Есть много желающих убивать за деньги, но нет ни одного желающего умирать за деньги...
Бабченко типичной хернёй в стиле ИПСО занимается, нарезал удобных кусков из здоровенной беседы и фармит лайки с тех, кому разбираться не с руки.
Та лана
Шо там розбиратися
Беремо аркушик, ділимо на дві частини і ставимо плюси та мінуси про хороше і про погане в совку. І побачимо з якого лайна та жаху був зліплен той совок і в яких умовах досягався той самий прогрес.
І про Вернадського. Освіту отримав у РІ та продовжив навчання в Італії, Фракції, Німеччині. То ж до чого тут совок?
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Не ого а стандартний СБУшник високого рангу. Цей ще скромний.
А ось що каже Білецький
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Це що таке?
Мар'яна хоче як Лукашенко з його чотирма напрямками нападу
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Sashko Kulchytsky
@kulchytsky
Ми скаржимось, що українізація повільна і недостатня. І правильно – треба вимагати більшого.
Але якщо об’єктивно - ми неймовірно просунулися за десятиліття-півтора. Небо і земля.Квантовий стрибок.
Пам'ятаєте, як це було всього 15 років тому?
Дідівський тред.
Я переїхав у Київ у 2007 і чудово пам’ятаю, як воно було з україномовністю і україномовною культурою зокрема.
Це були маленькі острови серед російськомовного океану. Дрібнота, дещо більша за статистичну похибку.
Почути українську просто йдучи вулицею було вдачею.
Російська була мовою сфери обслуговування – абсолютно всюди до тебе зверталися російською, бо цього вимагали роботодавці.
Реклама на бордах і афішах, вивіски – 50/50, але якщо щось «елітне» чи «молодіжне» - то російською.
Музика на радіо, в транпорті – російська. Газети і журнали – російською
Не було соцмереж, лише ЖЖ, в якому домінувала російська
Помітні україномовні портали можна було порахувати на пальцях. І гігантське поле російськомовного контенту на українських і російських сайтах
Інтернет був повільним і дорогим. Щоб дістати музику, потрібно було їхати на Почайну купувати диски.
Знайти там щось україномовне крім ОЕ було задачею з зірочкою. Наприклад, купити повне видання Мертвого Півня я зміг тільки у Львові. На Петрівку його не завозили.
Книгарні «Є» ще не існувало, в «Букві» україномовне засовували на дальні полиці. Україномовних книг було мало. Вони були не дуже якісні. Перекладний нонфікшн видавався хіба на гроші Сороса. Часто - неякісно
Був цілий один сайт, який торгував українською літературою в інтернеті
Україномовний дубляж фільмів у кіно вже був і складав десь з половину сеансів. Але й це була інновація – перший фільм з україномовною озвучкою вийшов лише у 2006-му.
До цього їх не існувало як явища, лише по ящику
Була україномовна андеграундна музика. Але російськомовної андеграундної було в рази більше.
Прийти на фест або концерт кількох гуртів, щоб там були лише україномовні виконавці можна було хіба на вечорі пам’яті героїв УПА.
Ти відчував себе дідом з Тризубу 24/7
Важливо: україномовної культури було мало не на користь англомовної, а на корить російськомовної. На кожних 100 фанів AC/DC було 1000 фанів Арії і 1 фан «Тіней Сонця».
Панки на Контрактовій співали КіШ, а не Фліт.
Замість віршів Жадана на полицях стояв не Еліот, а Бродський
При цьому в Києві ще було стерпно – там були хоч острови. Знаєте, як в 2006 я отримував україномовний контент? Був сайт ентузіастів, які збирали все українською. Там треба було:
1. Скачати ексельку
2. Обрати собі, що ти хочеш. Написати лист на імейл
3. Чуваки записували в себе вдома ДВД і відсилали поштою.
4. Замість оплати ти міг поповнити мобільний чувакам (але це було добровільно)
Абсолютно святі люди були. Але їм довелось так робити, бо в Україні-2006 в райцентрі інакше було неможливо слухати/дивитися українське
І блін, все це було лише 15 років тому.
За Ющенка.
А тепер усе інакше
інакше
просто-просто, просто навпаки.
І змінювалось все не лише після 2014, але й до.
Всупереч всьому – Януковичу, грошам росії, протидії на всі рівнях.
Попри все – квантовий стрибок стався.
15 років - це менше, ніж Меркель була канцлеркою. А що змінилось в свідомості німців за цей час? Стали більшими мразями?
Як просувалася білорусизація за цей час?
Я б хотів, щоб ми розуміли, скільки всього змінилося, що не було ймовірним, але сталося
Чому так? Мабуть після стількох спроб нас убити і викорчувати, ми стали надзвичайно-живучими. І навчилися існувати всупереч обставинам.
Як в Андруховича: «Ця земля збатогована уміє ьути вічною, тут навіть палі проростають садженцями живими»
До чого я так довго?
Треба бути реалістами і вимагати неможливого. Але і пам’ятати, що ми рухаємося з третьою космічною.
Все буде. Може не завтра, але буде. Не завдяки, а всупереч усім обставинам. Супроти усіх прогнозів.
Знову? Знову!
Нам не звикати
Тред пішов, тому пост-фактум подякую тим, хто тримав у 2007 мою віру в краще http://artvertep.com http://pisni.org.ua http://Sumno.com
@logvynenko
Нацбанк запровадив нові зміни щодо карткових розрахунків:
ліміт на зняття готівкової валюти з гривневих платіжних карток за кордоном змінено зі щомісячного на щотижневий: ₴12,5 тис. на 7 днів. Громадяни як і раніше матимуть змогу знімати з гривневих платіжних карток за кордоном ₴50 тис. на місяць; зменшено щомісячний ліміт на P2P перекази за кордон із гривневих платіжних карток українських банків зі ₴100 тис. до ₴30 тис.; установлено щомісячний ліміт на розрахунки за кордоном із використанням гривневих платіжних карток до ₴100 тис. з усіх рахунків, відкритих у національній валюті; дозволить банкам із 21 липня продавати безготівкову валюту громадянам із подальшим розміщенням на депозит на строк від 3 місяців без права дострокового розірвання у межах щомісячного ліміту ₴50 тис.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.