Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Зато теперь там туристическая Мекка. До пандемии в 2019 году 30-километровую зону отчуждения рядом с атомной станицей посетили рекордные 124 000 человек.
У войны, в отличие от мирной жизни, нет заднего хода. Стоит только начать, и дальше шестеренки провернут до конца, и от сделавших первые шаги ничего уже не зависит...
Чорнобиль сьогодні. Якщо іноземці кажуть: “Вау, круто! Ми маємо туди поїхати”, то українці: “Я ще хочу пожити”
За 35 років з дня Чорнобильської трагедії зона все менше нагадує зону відчуження. Природа відновлюється, тисячі туристів приїздять на екскурсії, проте ліквідатори й донині є невідомими героями. «Букви» вирішили дізнатися, чому один з найбільших туристичних об’єктів світу й досі викликає острах в українців та що необхідно зробити, щоб це змінити.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
“Якщо говорити про те, що передувало вибуху… Скоріше говорити треба не про ті години, дні, тижні перед вибухом, а про ті роки, коли через помилки конструкторів, проєктантів, в реактор була закладена дуже важлива конструкційна вада. Це важливіше, ніж те, що трапилося в останні години перед вибухом. Ця вада полягала у тому, що в деяких випадках запускання кнопки аварійної зупинки реактора, призводило навпаки до розгону, що і відбулося тієї ночі”, — розповідає колишній оператор атомної електростанції.
Детальніше про обставини вибуху, персоналій, на яких лежить відповідальність за трагедію, і про те, як відбувалася ліквідація наслідків страшної аварії — в інтерв’ю Букв.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Bikini, А я вже потім помітив, після того, як розмістив цей. Хотів послухати те саме, чи ні. Якщо те саме, то видалю. Завис і-нет. А коли і-нет повернувся, я забув.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Пам'ятаю, як про нас тоді жартували: ті, хто живуть в ста кілометрах від Прип'яті, мають право додавати до прізвища артикль "фон", хто в тридцятикілометровій зоні - можуть називатися "ваша свєтлость", а в 10-км - "ваше сіятєльство".
В Німеччині кожного року в цей день демострують документальний фільм, якого знімала група, що в ній працював мій батько: "Чорнобиль. Два кольори часу". Батькову групу з Київської студії хронікально-документальних фільмів терміново відправили туди із завданням зняти документальний фільм про те, що там все гаразд. Вони зняли цей фільм, а паралельно, "економлячи" плівку, зняли правдиву документалку про те, що там відбувалося насправді. Цю стрічку підпільно передали до консульства Канади та вивезли дипломатичною поштою. І показали всьому світові.
Режисер фільму помер за кілька місяців від лейкемії, з ним ще кілька членів групи. Інші довго хворіли. Всі отримали оці книжечки ліквідаторів. Шо їм з того?
А я можу зватися Борисом фон Немировським та читати в темряві без лампочки. Мені було 14 і я заробив тоді тахікардію та гіпофункцію щитовидки. Легко відбувся, я так собі думаю. Принаймні, мама відправила мене до родичів (похапцем, самого, запхала до потягу, давши гроші провідниці) й я не брав участі в тому ганебному дійстві, коли київських дітей 1 травня вигнали в єдних піонерських краваточках та з квіточками зустрічати "велогонку миру".
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.