Росcия vs Украина и НАТО - блеф или скоро война? № 2

[Warisdeath]

Стратком повідомляє:


Ввечері пішли некрологи

[Влад Бевх]

По будівлі ФСБ в Донецьку наші йопнули.
Кацапи в гніві

[Влад Бевх]

Гражданин Узбекистана получил пять лет тюрьмы за несколько минут участия во вторжении в Украину

Суд в Ферганской области Узбекистана приговорил к пяти годам лишения свободы 51-летнего местного жителя Алишера Халикова за наёмничество в составе российской армии. Халиков подписал годовой контракт с российским министерством обороны, но прослужил несколько месяцев, попав в госпиталь в первые же минуты реальных боевых действий.
Халиков приехал в Санкт-Петербург в поисках работы, пересказывает приговор Gazeta.uz. В ноябре прошлого года он избил не платившего ему работодателя, после чего был задержан полицией. Прямо в участке, под угрозой уголовного преследования, он подписал контракт с министерством обороны.
Через два месяца обучения узбекистанец был отправлен в зону боевых действий. 4 февраля он перешёл границу Украины. Колонна была атакована беспилотником, Халиков был тяжело ранен и госпитализирован в Москву. По выписке из госпиталя его списали. Ему предложили российское гражданство, но он от него отказался и уехал домой. За подписание контракта и ранение он получил 800 тысяч рублей (чуть больше $8000).
Халиков признал вину и раскаялся, утверждается в материалах дела. По предъявленному обвинению ему грозило до 12 лет заключения.
Власти стран Центральной Азии неоднократно предупреждали граждан об ответственности за участие в войне в Украине. В октябре суд в Самаркандской области приговорил 56-летнего местного жителя к трём годам колонии. В сентябре суд в Ташкенте приговорил к ограничению свободы наёмника ЧВК "Вагнер". Тот не успел принять участие в войне, зато успел принять участие в мятеже ЧВК и марше на Москву.

[dnepr7]

стрела уж пущена а птица еще поет в кустах (с) Омар Хаям
война уже проиграна и нет никакого будущего
завышенное ЧСВ нереальные амбиции цели не имеющие в реальности никакого материального обеспечения
за все это приходит жестокая расплата
зима близко

[Lis1980]

[dnepr7]

Поки Бог любить нас, не дає піти жорстким мінусам. Це дозволяє петляти.

Украина после 2014 года взяла дорогу на евроинтеграцию. А что это такое кром всего прочего - правильно - это антихристианская сатанинская тема где продвигают ЛГБТ повестку. Может ли БОГ любить таких? Конечно же НЕТ.

В городах Садом и Гоморра жили веселые люди занимались мужеложеством зоофилией и прочим - и они думали что Бога нет и праздник будет вечно - а Бог на это все смотрел дал им шанс одуматься стать на путь истинный - но когда увидел что все попытки тчестны - просто взял и у$бал по ним ядерной бомбой - низверг горящую серу с небес.

[Lis1980]

Днепр, один вопрос.. только честно.. ;)
Ты был в Европе? Когда, в каких странах и как долго?

[Александр0061]

Не не не, мы в Европу не поедем, нас там вые...ут. Это из разряда "шо у кого болит".

[Влад Бевх]

Украина после 2014 года взяла дорогу на евроинтеграцию. А что это такое кром всего прочего - правильно - это антихристианская сатанинская тема где продвигают ЛГБТ повестку. Может ли БОГ любить таких? Конечно же НЕТ.

В городах Садом и Г

Я же вам уже разжевывал что такое «проекция»

[Влад Бевх]

За добу просування підарів майже немає.
Наступ московитів майже зупинився. Спроби просування велися лише не декількох невеликих ділянках.
На одній з них (на критичному напрямку) з нашого боку описі підрозділ з бусифікованих. За добу з трохи більше 200 чоловік підрозділ втратив половину складу вбитими і пораненими, відбив всі підарські штурми і втримав позицію.
Це не байка про «28 панфіловців» це реалії нашої війни.

[Lis1980]

За добу просування підарів майже немає.

И до этого.. это разве продвижения?! Битвы за огород?! ;)

Зато у нас зрада.. как будто танковые клинья Манштейна ушли в глубокий прорыв со скоростью 50 км. в сутки.. и уже подходят к Днепру.. река которая..

Блядь.....

[Warisdeath]

Неоднозначне ставлення виникло. Деякі відповіді котроверсійні і якісь не чіткі. ІМХО
Таке враження, що генерал дуже ображений і ображений на всіх. Не знаю, але якесь спірне враження.

[dnepr7]

Днепр, один вопрос.. только честно.. ;)
Ты был в Европе?

Нет.

[Lis1980]

Нет.

Ясно-понятно (с)

[Bikini]

Неоднозначне ставлення виникло.

Судя по комментам под видео причина этого в основном одна. Муженко посмел прямо назвать новое украинское "божество" - генерала Залужного, мягко говоря, не очень умелым военноначальником. При этом совсем не упомянув Зеленского.

[Warisdeath]

Bikini, Ні, у мене не від цього. (До речі, почнему з того, що у мене нема ніякого "божества". Розумію про кого мова). Коменти не читав. Та і Зеленського він згадував. Принаймні тоді, коли розповідав про свою відставку і тоді, коли його попросили покинути ГШ. Не пам'ятаю називав він його прізвище чи ні, але з контексту зрозуміло про кого мова. У мене виникло відчуття, що тут запахло політикою чи заявкою на якусь посаду. Це раз. А два, було відчуття особистої образи генерала на всіх і на все, було багато критики. Але виникло питання, а чому критикуя зараз, під час гарячої фази війни, не було зроблено тоді, коли сам очолював і все-таки не такий фронт був, як зараз?

П.С.
Я ні в якому разі не хочу накидувати, обвинувачувати, критикувати. Принаймні зараз. Я просто поділився своїми враженнями від почутого. Тим, що це інтерв'ю на мій погляд не щире і воно залишило якусь неоднозначність і багато питань. А ще, знаючи Власту Лазур, як одну з тих небагатьох журналістів, яка завжди ставить гострі питання, уточнюючі питання, тобто її інтерв'ю завжди дуже цікаві, а тут таке враження, що питанн ябули погоджені заздалегідь.

Ще раз повторю. Це особисто мій погляд. Може я і помиляюся? Але щось мене напружило і не сподобалося.

[Warisdeath]

Воїни ГУР вперше у світі знищили повітряну ціль за допомогою морського дрона Magura V5
Історичний удар ― воїни ГУР вперше у світі знищили повітряну ціль за допомогою морського дрона Magura V5
 
🫡 31 грудня 2024 року воїни спецпідрозділу ГУР МО України “Group 13” вперше в історії уразили повітряну ціль за допомогою ударного  морського дрона Magura V5, оснащеного ракетним озброєнням.
 
Під час бою у Чорному морі в районі мису Тарханкут тимчасово окупованого Криму внаслідок застосування ракет Р-73 “SeeDragon” знищено російський гелікоптер Мі-8.
 
Ще один такий же ворожий вертоліт зазнав вогневого ураження та зміг дістатись аеродрому базування.

У здобутому розвідниками радіоперехопленні пілот підбитого ракетою з морського дрона Magura V5 російського гелікоптера Мі-8 панічно пояснює характер та наслідки вогневого ураження борту.

Нагадаємо, інший російський гелікоптер Мі-8 після завданого спецпризначенцями ГУР МО України ракетного удару з морської платформи “Magura” упав у Чорне море.

Сьогодні з'явилосядоповнення:

Згідно з уточненими даними, внаслідок успішної операції ГУР МО України у Чорному морі біля тимчасово окупованого Криму 31 грудня 2024 року спецпризначенці підрозділу “Group 13” за допомогою оснащених ракетами морських дронів “Magura  V5” знищили два російські гелікоптери Мі-8.
 
За попередньою інформацією, екіпажі вказаних ворожих бортів також ліквідовані.
 
Ще один російський вертоліт зазнав вогневого ураження та підбитим зміг приземлитись

[Bikini]

Наконец-то. А я же говорил (с)

Эту проблему можно очень легко решить. Прикрутить к катеру пару "игл" или "стингеров" и еще одну камеру обзора неба. И вертолеты будут исчезать в волнах Черного моря, даже не успев открыть дверь

[Warisdeath]

Michael Gonchar
President у Centre for Global Studies "Strategy XXI"
01 січня 2025 р.

Отже, звершилося! Київ вистояв під натиском троянських коней Кремля в ЄС, не спокусився на корупцієгенні пропозиції “азербайджанського” чи якогось там іншого газу, і зрештою змусив Москву припинити експорт газу в Європу транзитом через Україну. У такий спосіб агресор позбавиться десь 6-6,5 млрд. дол. США річного доходу від газового експорту, що є одним з каналів фінансування війни.

З огляду на історичний масштаб події – завершення понад півстолітньої ери експорту російського газу до Європи через Україну, варто згадати деякі маловідомі факти.

Перш ніж Радянський Союз став експортером газу на лінії Схід – Захід, всередині СРСР газ в 50-70-ті роки рухався з заходу на схід. І це був український газ, що видобувався як на заході країни – Дашавське родовище, так і на сході – Шебелинка. Газопроводами Дашава – Київ – Брянськ – Москва та Дашава – Мінськ – Вільнюс – Рига природний газ західноукраїнських родовищ постачався в Росію та інші республіки СРСР (див. карту-схему газопроводу Дашава – Київ – Москва з грифами «Секретно» та «Рассекречено»).



Сучасний маршрут руху потоків природного газу Схід – Захід з родовищ-гігантів Центральної Азії, Уралу та Західного Сибіру до Європи формувався впродовж 60-80-х років ХХ століття в період холодної війни. Спочатку експортні газові постачання були спрямовані лише окремим країнам-сателітам СРСР у Східній Європі – членам Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) та Організації Варшавського договору (ОВД) – Польщі та Чехословаччині, а згодом і нейтральним Австрії та Фінляндії.

Загострення радянсько-китайських відносин аж до збройного конфлікту у березні 1969 року навколо острова Даманський на Амурі, поставило СРСР, згідно з тогочасним баченням Кремля, перед загрозою війни на два фронти – зі США і НАТО на заході та з Китаєм на сході. Це стимулювало радянське керівництво перейти до політики розрядки у відносинах з Заходом, тим більше, що Карибська ракетна криза 1962 року завершилась не на користь СРСР. Старт у листопаді 1969 року в Гельсінкі переговорів між СРСР та США щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь, прискорив підписання відомого 20-річного контракту «газ – труби» між урядами Радянського Союзу та Західної Німеччини. З його підписанням стали реалізовуватись масштабні проекти будівництва трансконтинентальних газотранспортних систем, по яким природний газ мав потрапити в Західну Європу – до ФРН, Італії, Франції.

Лишається маловідомим той факт, що перші експортні постачання природного газу з СРСР забезпечувались саме з родовищ, розташованих в західній частині України. Експорт газу в західному напрямку, що розпочався з Польщі в 1956 році, був розширений експортом через новий газопровід з символічною назвою «Братство» (Долина – Ужгород – Державний кордон). Він став забезпечувати блакитним паливом Чехо-Словацьку Республіку. Запуск «Братства» відбувся у 1967-му, а протягом наступного року трубопровід з території Словаччини був продовжений за межі Східного блоку і газ став надходити в нейтральну Австрію.

Також маловідомим є той факт, що проектні роботи по основних радянських газотранспортних системах виконувались в Україні, у Києві. Після звільнення України від нацистської окупації 29 вересня 1944 р. у Києві було створено «Укрдіпрогазпалпром» – українське відділення московського Державного інституту по проєктуванню підприємств промислового рідкого палива та газу «Діпрогазпалпром». Після низки трансформацій ця українська проектна організація стала Всесоюзним науково-дослідним та проєктним інститутом з транспорту природного газу «ВНДПІтрансгаз» Міністерства газової промисловості СРСР. Саме цей інститут розробив проектну документацію перших магістральних газопроводів як всередині СРСР, так і експортних, в числі яких Дашава – Київ – Брянськ – Москва, «Союз» (Оренбург – Західний кордон СРСР); «Прогрес» (Ямбург – Західний кордон СРСР); Середня Азія – Центр; СРСР – Народна Республіка Болгарія; Уренгой–Помари–Ужгород; Торжок–Долина, а також багато інших на території Росії.

Доцільно нагадати, що ці масштабні інфраструктурні проекти реалізовувались з метою збільшення валютних надходжень до СРСР, який потребував їх для досягення військового паритету зі США та НАТО. Цього можна було досягти експортуючи енергоносії до країн-членів НАТО та Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Однак, не тільки валютними потребами керувалось радянське керівництво. Метою масштабного нарощування експорту нафти та газу було узалежнення Західної Європи від СРСР, відрив її від США, а нейтральні Австрія та Фінляндія мали стати більш прихильними до Москви.

Іван Діяк, член-кореспондент Академії гірничих наук України, який був на керівних посадах української державної компанії «Укргазпром» у 1972-1998 р.р. та приймав безпосередню участь в проектах будівництва радянських газопроводів, особливо відзначає період початку 80-х років. За його спогадами, тоді радянським керівництвом була остаточно сформульована стратегічна мета створення трансконтинентальних газотранспортних систем Схід – Захід:

«ЦК КПРС ставить завдання з будівництва газогонів, які дадуть змогу постачати до Західної Європи до 70% необхідного газу – так вдасться домогтися того, що європейські країни будуть цілковито залежними від радянських енергоресурсів… СРСР зможе економічно та політично впливати на Західну Європу. Крім того, це надасть можливість звести вплив США на європейські країни до мінімуму, що сприятиме перетворенню СРСР на світову наддержаву».

На радянські наміри узалежнення провідної економіки Європи від постачань газу зі Сходу вказують і російські експерти, які акцентують увагу на фрагменті записки МЗС СРСР «О политической линии и некоторых практических шагах СССР в связи с образованием в ФРГ правительства Вилли Брандта», що була представлена для ЦК КПРС 1 грудня 1969 року:

«Важное значение может иметь достижение договорённости о поставках в ФРГ советского природного газа. Речь идёт о заключении контракта, который действовал бы в течение двух десятков лет и поставил бы до известной степени в зависимость от Советского Союза такую важнейшую сферу народного хозяйства ФРГ, как энергетика».

До речі, сьогодні не тільки Новий рік, але й Свято Василя! Тому є нагода привітати тих ветеранів галузі, які творили ГТС України – це і згаданий вище Іван ВАСИЛЬОВИЧ Діяк і ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ Розгонюк, в минулому займав керівні посади в «Укргазпромі» та «Нафтогазі». До речі у Василя Васильовича сьогодні і день Ангела, і день народження! Тож побачите – вітайте!

А з огляду на те, що рівно 16 років тому Газпром за вказівкою Кремля вдався до акату газової агресії проти України та ЄС, слід згадати тих, хто не тільки не здригнувся, але й майстерно показав мсклм «кузькіну мать», розвернувши ГТС в реверс протягом 36 годин для подачі газу з західних ПСГ в центр, на південь і схід, і не залишивши Москві шансів влаштувати Холодомор холодного січня 2009 року. Під орудою тогочасного очільника «Нафтогазу» Олега Дубини та його заступника й інженерного генія ГТС Ярослава Марчука було зроблене неможливе, після чого і в Росії і в Європі зробили висновок – «виявляється так можна було» і можливість реверсивного використання газопроводів стала нормою в ЄС. Вони й усі ми навіть і не здогадувались в той час, який сценарій Кремля було зірвано.

Газова криза 2009 року мала далекосяжні цілі. Вона повинна була зіграти роль детонатора для провокування політичного конфлікту в Україні по лінії Схід — Захід. Задум полягав у тому, що в разі повного припинення постачання газу (для внутрішнього споживання + транзит до ЄС), влада в Україні не зможе забезпечити подачу його з розташованих на заході країни основних ПСГ на схід, в основні промислові центри, які залишаться без газу та тепла. Таким чином, це повинно було спровокувати, за задумом російських стратегів, «соціальний вибух на сході та півдні України». Не випадково 12 січня 2009 р. в російських ЗМІ з’явилися публікації на тему «перегляду кордонів» в СНД і заяви російських політиків:

«Депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін не виключає, що Росія «в потрібний момент подасть знак» південно-східним регіонам України для входження до складу Росії».

Цей знак міг бути поданий вже через кілька днів, якщо б українська сторона погодилась на пропозицію «Газпрому» від 13 січня щодо відновлення транзиту газу на Балкани та Туреччину за його схемою. Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина відхилив цю пропозицію:

«Пропозиція, яка надійшла від Росії, прокачати трубопроводом України газ зі входом в ГВС «Суджа 1200» до Молдови, Болгарії і Румунії, може загрожувати тим, що нам доведеться відключити від газу Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк».

Якби Київ повівся на газпромівську пропозицію, то мешканці міст-мільйонників, а також цілої низки менших промислових міст сходу та півдня України, залишившись би без газу та опалення при температурах нижче -10°-15°С, безперечно, вийшли би з протестами на вулиці. І ці протести, поза всяким сумнівом, мали би політичні вимоги й були б підтримані регіональною владою, комуністами, православною церквою Московського патріархату, що мали традиційно проросійську орієнтацію та фінансування з російських джерел.

Ось такі спогади з оказії дня сьогоднішнього. Ми завдали удару ворогу на газовому фронті, в той час коли наші воїни ведуть бої, знищуючи ворога. Вітайте Василів, донатьте для Сил оборони України, тил і фронт мають бути єдині! Цим переможемо!

П.С. Оскільки Польща перебрала від сьогодні головування в ЄС, і країна покінчила зі споживанням російських енергоресурсів і є державою Балтійського регіону, то є добра нагода покінчити і з російською нафтою на Балтиці - зачинити нафтове "вікно в Європу" для агресивного режиму Кремля, а також прибрати винятки для трубопровідного постачання нафти в санкційному режимі ЄС для троянських коней Путіна - режимів Орбана та Фіцо.

[Влад Бевх]

Вчора Китай наклав санкції на оборонні підприємства США для товарів подвійного призначення. А перед цим, китайські хакери взломали доступи до американських баз даних з метою взнати які їх компанії попадуть в наступний пакет санкцій.
Все це виводить санкційні війни на новий рівень. І , враховуючи, що Китай і рф великі партнери в обході всіх санкцій, можливо це змінить деякі підходи західного світу до своєї санкційної політики.

Продовжимо тему кабів.

За оцінками військових генералів , каби складають 20 % переваги армії рф. Це величезний відсоток.
Та втім, цієї зброї у росії ніколи б не було , якщо б не допомога технологій країн західного світу. І тут мова йде не про постачання через різні прокладки , а саме допомога в створенні зброї.
Не дивлячись на те, що УМПК , який робить з звичайного фаб крилату авіабомбу, доволі простий в виготовленні, єдине , що росія виробляє своє - це алюмінієвий профіль. Та в ньому є декілька комплектуючих країн західних технологій , які зазнають змін спеціально для цього вида озброєння.
Одна з таких частин це вже відомий вам сервопривод тайванської компанії TRC.
В звичайному виконані для автомобільної промисловості, сервопривод TRC росіян не влаштовував. Із-за навантаження на крила, якими керує цей сервопривод, часто ломались вали, а мотор не справлявся з тягою. В наслідок цього, у росіян більше виходило бомбити себе ніж нас. Тому вони звернулись до заводу за абгрейдом цього виробу. І завод залюбки вніс зміни.
Загалом, на протязі року, завод TRC, на прохання російського впк, вносив п'ять змін до свого виробу. І продовжує це робити і далі.

Чи могло би США зупинити постачання цього виробу з Тайваню , що привело б до повної зупинки виготовлення кабів ? Одним дзвінком. Чи міг би Тайвань зупинити це ? За один день. Та, на жаль , гроші не дають це зробити .

Тож, прошу вас продовжити писати на всіх доступних сторінках автомобільної промисловості США прохання не співпрацювати з партнерами наших вбивць . Можливо саме бізнес віднесеться до цього питання більш відповідально.