Влад Бевх, Повністю погоджуюсь і про владу, і про Оман, і про прогаяні три роки, одним словом про все, що стосується зелених. Моя думка про них жодним чином не змінилася. І так само 21 квітня 2019 року відчуття неминучої біди перетворилося у впевненість, що війна буде. Тільки я, на відміну від Вашого друга не запив, а майже онімів десь більше ніж на цілий місяць. Серйозно кажу, так і було. Не міг ні з ким ні розмовляти, ні спілкуватися, крім самих самих найближчих, бо вони однодумці і ми всі були в однаковому стані.
Так що про мудрий нарід і про обраний ним вирок все так і є і жодним чином не сперечаюсь.
Але це все вже сталося. І все це вже є. І, навіть, на жаль найгірші наші передчуття вже 50-й день як не передчуття, а наші реалії. Але все одно я не бачу передумов для
незвільнення наших територій. От Ви згадали про Придністров'є, Абхазію, Осетію і питаєте:
Влад Бевх писал(а): ↑13 апр 2022, 06:14
Що , коли і кому було повернуто?
А я теж спитаю. А хто намагався їх повернути і яким чином? Які санкції були введені на росію за окупацію цих територій? Які кроки зробили керівники Молдови і Грузії для спроби деокупації?
Це я до того, що у нас все по-іншому. Не можна порівнювати ті конфлікти і наш. Єдине, що між нами спільного, так це ворог. І все.
Всі вони допустили на свої окуповані території так званих миротворців, які і є тим самим окупантом. Навіть Азербайджан. Провів таку блискучу операцію і в результаті миротворці з русні. А у нас анексія названа анексією, окуповані території так і названі ОРДЛО. І росія на тих територіях окупант, а не миротворець.
І всі 8 років росія так натягувала сову на глобус про те, що у нас громадянська війна, що аж від своєї злості, від безсилля доказати всьому світу, що все так, як вона каже, від своєї маніакальної ненависті до нас, вимушена була зняти з себе всі свої маски і пішла повномасштабною війною.
Ми п'ять років намагалися донести до цивілізованого світу, що це маніяк і вбивця. Світ робив вигляд, що він нас чує, але вірити в це не хотів. А тепер нам вже нічого не треба доказувати. У нас не конфлікт, у нас справжня жорстка війна. Війна за існування. Так, за наше існування, але це і війна двох цивілізацій. Тому люба поступка, або якесь відкладене невирішене питання по якійсь території, це програш в цілому.
А щодо влади. То так, як зараз домовленість не критикувати, бо не на часі, а ми люди, які домовленості виконують, то нехай в ці важкі і вирішальні часи кожний займається тим, чим вміє. Шути, блазні і актори нехай грають свої ролі. Треба зазначити достатньо непогано грають, а інколи дехто і дуже добре грає. А професійні, не паркетні, а саме професійні генерали роблять свою серйозну роботу. Головне, щоб їм в цьому не заважали шути, блазні і актори. Та наче і не заважають.
