Ех, яблучко...
Интересна история возникновения популярной пляски
«Яблочко», которая считается матросской и которую кто только не исполнял в различных интерпретациях. Первые матросские танцы появились еще в средние века.Ярким примером такого танца можно назвать
англо-ирландский hornpipe, который появился в середине 18 века. Он сформировался из английских миниатюр и вначале танцевался исключительно мужчинами в ботинках на жестких подошвах. Потом этот танец стал доступен и для женщин.
Именно hornpipe и заимствовали русские матросы у англичан. Основные движения нового танца – это естественно движения англо-ирландского хорнпайпа, на которые были наложены элементы русского народного танца.
“Ах, яблучко, да із Італії, надоїло воювать пролетарію,
Яблучко із листочками, треба батька Махна із синочками ,
Ах, яблучко, куди ти котишся, Махну в рот попадеш, не воротишся...”
Щодо самої пісні, то пісня “Яблучко” є махновською,

і не має жодного стосунку до матросів, а народно-марширувальна «Маруся, раз, два, три» має і народну, і також, махновську версію...
..."Пісня гуляйпільських весіль" (друга назва — "Яблучко"). У самому творі конкретно про весілля не йдеться: перед читачем постає експресивно виразна картина застілля махновців у Гуляйполі:
Гуляє Гуляй-Поле, Як бубони двори. Ворота й двері - навстіж, Чарки аж гнуть столи! Заходьте, наших знайте, -З губерній і столиць!
Махно часто був поважним гостем на весіллях багатьох юнаків, які входили до його загонів. Згадки про цю подію знаходимо в численних свідченнях сучасників Н.Махна, зафіксованих тією ж експедицією. Крім того, заголовок поезії викликає згадку про відомий факт вдалого проникнення махновців у ворожий тил під виглядом весільного поїзду. Зразком художнього відтворення цього оригінального воєнного ходу є поема В.Сосюри "Махно".
"Пісня гуляйпільських весіль" має цікаву історію створення, тому потребує окремої розповіді та історичного екскурсу. Здавна в народі існував такий пісенний жанр, як частівка. Вона мала швидкий ("частий") темп, звідси й пішла її назва — "частівка". У ній народ висловлював своє ставлення до різних подій. Особливо актуальним це стало під час громадянської війни, коли події мінялися, як у калейдоскопі. Таким чином в Україні 1918 року й виникла знаменита частівка "Яблучко". Чому саме така назва — "Яблучко"?
У часи петлюрівщини "пустити "яблучко"означало кинути гранату. У частівці співалося про різні події, у ній діяли полководці й політичні діячі, у ній висловлювались погляди й настрої людей. Зберігаючи основні ознаки жанру: куплетну побудову, злободенність, швидкий темп, характерний для танцювальних і жартівливих пісень, "Яблучко", в порівнянні з іншими частівками, виходить за межі місцевих сільських тем і стає чимось на зразок усної "музично-танцювальної" газети з текстом, що змінювався вслід за подіями. Популярність частівки вийшла навіть за межі України — численні варіанти "Яблучка" виконувалися мовами різних народів Радянської імперії.
А 1927 року мелодію "Яблучка" використав композитор Р.Глієр у балеті "Червоний мак": вона стала лейтмотивом теми радянських матросів. З часом танець переріс у балет, для якого був створений, і став самостійним танцювальним номером, який дожив майже до розпаду Радянського Союзу. Як рудимент того часу цей танець і зараз іноді бездумно виконується на естраді. Із сказаного зрозуміло, що "Яблучко" — це частівка часів громадянської війни, але аж ніяк не матроський танець.