Украина-реалии New

[Warisdeath]

Lis1980, Кажуть, що якась заява була. Але наче конкретно Олексія в ній не згадували. За що, правда, отримали люлей в мережі.

Не знаю. Не читав самої заяви, а чув в ютубі обговорення.

[Lis1980]

За що, правда, отримали люлей в мережі.

Популизм-популизмом, но популистическая идея должна выстрелить, если она выстрелит.. извините за тавтологию.. Т.е. Льоха принесет мир своим потенциальным избирателям..

А его идеи, наоборот, дают Путину уверенность, что надави он ещё - и все посыпется.. И не будет ни Льохи, ни его надежд..

Я бы не сказал, что он умный..

[Lis1980]

Жду четкую и однозначную позицию ЕС.. иначе к ним появится много вопросов..

[Warisdeath]

Я бы не сказал, что он умный..

Я маю на увазі розум серед популістів, а не розум, як таковий.

[Warisdeath]

Жду четкую и однозначную позицию ЕС.. иначе к ним появится много вопросов..

Аналогічно

[Lis1980]

Я маю на увазі розум серед популістів, а не розум, як таковий.

Розум популістів - це якийсь антірозум.. )))

[Warisdeath]

Lis1980,

[Warisdeath]

Зі сторінки ЄС в ФБ:

Мир має зупинити війну. Але мир не може означати капітуляцію української державності та ідентичності.

Світ входить у небезпечний період. росія взяла курс на подальшу ескалацію. Виступ володимира путіна на «Валдаї» ще раз продемонстрував: кремль продовжує говорити з Україною та Європою мовою сили, погроз і шантажу. москва перевіряє на міцність єдність НАТО, Європейського Союзу і всього трансатлантичного світу.

Тому сьогодні Україні потрібні одночасно дві речі: максимальна сила для захисту і максимальна дипломатична активність для припинення війни.

Для «Європейської Солідарності» є речі, які не змінюються залежно від того, перебуваємо ми при владі чи в опозиції.

Армія. Мова. Віра.

Це не просто три слова з політичного гасла. Це три опори української державності. Армія захищає нашу землю. Мова об’єднує політичну націю. Віра дає духовну силу вистояти.

За право України бути Україною сьогодні платять життям наші воїни.

Саме тому чисельність і спроможність Збройних Сил України, українська мова, свобода віросповідання та захист українського духовного простору є питаннями українського суверенітету. Вони не можуть бути розмінною монетою ні внутрішньої політики, ні міжнародних переговорів, ні будь-яких домовленостей із державою-агресором.

Про мир можна домовлятися. Про право України залишатися Україною — ні.

Сьогодні відбулося засідання фракції «Європейська Солідарність». У нашій команді можуть і повинні бути дискусії. Демократична політична сила відрізняється від політичної секти саме здатністю сперечатися.

Але є речі, щодо яких ми єдині. Фракція повним складом одноголосно підтвердила: Армія, Мова і Віра залишаються фундаментальними цінностями «Європейської Солідарності» та основою нашого бачення української державності.

Так само незмінним залишається наш стратегічний курс на членство України в Європейському Союзі та формування нової сильної безпекової архітектури континенту. Ми розглядаємо повноправне членство в ЄС як ключовий елемент довгострокової безпеки України, її демократичного розвитку та запобігання новій російській агресії.

Водночас кардинальні зміни у перебігу війни вимагають нових рішень.

Україні потрібна не імітація стратегії. Не набір суперечливих заяв. І точно не черговий політичний серіал із сюжетом, який переписують після кожної нової міжнародної зустрічі.

Україні потрібен український план миру. Влада має представити суспільству зрозумілу й реалістичну стратегію завершення війни, яка дасть відповіді на три головні питання: як припинити бойові дії; як гарантувати безпеку України після їх припинення; як зробити нову російську агресію неможливою.

Першим необхідним кроком ми вважаємо безумовне і всеохопне припинення вогню — в повітрі, на землі й на морі.

Не можна вимагати від українців чекати завершення багатомісячних чи багаторічних переговорів, поки щодня гинуть люди, летять ракети і «шахеди», руйнуються міста, енергетика та економіка.

Спочатку треба зупинити вбивства. Потім — домовлятися про складне. Але припинення вогню саме по собі ще не є миром.

Мир настає тоді, коли після останнього пострілу існують достатні гарантії, що першого пострілу нової війни не буде.

Саме тому допоки міжнародні гарантії залишаються предметом переговорів, найнадійнішою гарантією української безпеки залишаються Збройні Сили України.

Це має стати одним із головних імперативів державного бюджету на 2027 рік. Армія повинна бути повністю забезпечена всім необхідним для фронту, захисту українських міст, цивільного населення, енергетики та критичної інфраструктури.

Україні потрібне переозброєння. Україні потрібна довгострокова фінансова підтримка партнерів. Україні потрібне посилення санкційного тиску на росію. І Україні необхідно разом із союзниками шукати нові безпекові формати, здатні поєднати потужні українські Збройні Сили, військово-фінансову підтримку партнерів та реальні міжнародні гарантії.

Влада також має сформувати сильну й професійну переговорну команду, здатну відстоювати український план миру перед нашими партнерами та за столом майбутніх переговорів.

Окремо наголошуємо: Україна є демократичною європейською державою, в якій мають поважатися права громадян незалежно від мови спілкування чи релігійної належності. Водночас демократія не означає беззахисність. Держава має право і обов’язок протидіяти російському втручанню, пропаганді та використанню підконтрольних кремлю структур для підриву української державності.

росія роками намагалася переконати світ, що проблема України — в мові, церкві, регіонах чи політичних суперечностях.

Ні. Головна проблема України сьогодні має конкретну назву — російська агресія.

Тому відповідальні українські політики мають не створювати нові лінії розколу всередині країни, а об’єднатися навколо того, що справді визначає наше виживання: підтримки Збройних Сил, зміцнення держави, активної дипломатії та міжнародного тиску на росію заради припинення війни.

Мир — це Україна, яка після війни залишається сильною, озброєною, демократичною, європейською і українською.

Зі своєю Армією.
Зі своєю Мовою.
Зі своєю Вірою.

Заяву ухвалено одноголосно повним складом фракції «Європейська Солідарність».

Заява була зроблена 2 жовтня у 14:45.
А коли Олексій вийшов зі своєю заявою про мир? Зараз подивлюся))

[Lis1980]

Заява була зроблена

Т.е. в случае прекращения огня мы можем садиться и договариваться о сложном?? Ясно-понятно.. За все хорошее, против всего плохого.. ;)

В принципе, предложения Гончаренко не идут сильно вразрез с позицией ЕС.. хотя заявление партии составлено очень расплывчато и его трудно трактовать однозначно..

Понятно одно, против переговоров никто не возражает..

[Warisdeath]

Понятно одно, против переговоров никто не возражает..

Так це дійсно так. Ніхто не проти переговорів. Але ж саме переговорів, а не зустрічей ні про що. Це по-перше. А по-друге, точніше, це поза перше/друге/третє і т.д., а про що зараз можна домовлятися з росією? Вони не йдуть ні на які переговори. Свої умови вони заявили. Ми готові їх виконати? Ні, не готові. У нас є можливість зараз змусити їх змінити ці умови? Ні, зараз нема. То про що тоді переговарюватися та домовлятися? І з ким?

В заяві ЄС чітко одне. Підтримка армії, озброєння армії. А якщо переговори, то тільки після припинення вогню. Про це в заяві сказано чітко.

А росія заявила на весь світ з трибуни ООН ротом Лаврова, що під час переговорів, якщо вони і будуть, то припинення вогню не буде. Потім Пєсков це повторив. Мабуть для тих, хто не почув Лаврова.
Шо кому тут не ясно?

Додам від себе. Ніхто і ніщо в світі не змусить росію змінити свою поведінку, свої умови, свою пихату нахабність, окрім Сил Оборони України. Крапка. Більше в світі нема жодної сили, яка може повпливати на росію. Всі переговори, вся сила дипломатії, всі інші оони/шмоони, залежать від дій ЗСУ. Все. Іншого не існує.

[Lis1980]

Ніхто і ніщо в світі не змусить росію

100%. Еж птица гордая, пока не пнешь - не полетит.. ;)

[Warisdeath]

Віктор Бобиренко

Хто пропонує здачу України?

У соцмережах перепалка. Нардеп від Європейської солідарності Олексій Гончаренко пропонує домовлятися з росією, бо ми програЄмо війну.
Нардеп від Європейської солідарності Володимир В’ятрович вважає, що будь-які намагання домовитися з росією – це капітулянство.
Одразу ж зазначу, я категорично на боці В’ятровича.

Але зазначу також, що деякі тези Гончаренка правдиві. А саме (цитата):

- І стратегія, яку обирає влада, — пошук Wunderwaffe (чудо-зброї), яка вирішить усі наші проблеми, — абсурдна.

Погоджуюсь. Зелені продають нам НАДІЮ. Сподівання, що ось ще трошки і Фламінго, чи українська балістика розхерачать росію, зроблять блекаут на москві і росіяни побіжать на мітинги вимагати у путіна закінчувати війну. Ага, щас.
От ми не побігли, а росіяни побіжать? Історія доводить, що запас міцності у населення є. Німці не змусили бомбами до капітуляції британців у 1940му і потім зимою 44-45 років.
Так само і жахливі бомбардування Кьольна чи Дрездена союзною авіацією не зменшили волю німців до боротьби у тих же 44-45 роках.

Друга теза від Гончаренка – зелені не комунікують з народом. Мають нас за відсталих, наївних лохів.
І тому потужно і незламно Зеленський замість діалогу віщає нам через відосіки.

Але оце і все.
Бо Гончаренко пропонує домовлятися з путіним. Ось ще цитата:
- Тисяча маленьких домовленостей приведуть до великої мирної угоди.
Або ось іще:
Ми в паритеті.
Тому вихід один — домовлятись.
Домовлятись — це йти один одному на поступки.
Я розумію, що це боляче, але іншого виходу немає.

Отаке от від депутата від ЄС
«Так це ж вже було» - , вигукне з історичної тіні Кучма.
Правильно, це вже було. Дагаварімся пасрєдінкє – памятаєте? Льоша, до тебе цей триндьож ми вже чули від Володимира Олександровича ще у 2018 році.
8 років тому.

Але!!! Давайте спочатку про очевидні речі. Головне – треба зрозуміти, яка стратегічна мета путіна? Він хіба хоче Донбасу? Чи російської мови? Чи син сатани хоче просто підтримати московську церкву? Чи його лякає вступ України до НАТО?
Бо Гончаренко пропонує поступитися саме в цих питаннях.
Яка дурня. Бо путіну потрібна вся Україна. А маленькі питання – не ціль а привід.

І я маю подумати, що Гончаренко сам такий наївний, що от зараз ми трішки поступимося і путін перестане бити по ТЕЦам, школам і лікарням?
Ні, я не думаю, що Гончаренко дурний.

І чи не здається вам дивним, що зараз разом з масованими російськими атаками на нашу інфраструктуру одночасно з’являються і капітулянтські заяви?
Я пропоную вам на вибір три альтернативи, чому Гончаренко так возбудився за мир і хоче бути голубом миру.

1. Одеські контрабандисти, які допомагали Олексію виграти округ у 2019 році мають збитки від того, що стоїть торгівля по морю. Та і їх шефи з ФСБ натякають: «та робіть же вже шось».
От вони Гончаренка і підюжують до «боротьби за мир» через дагаваріцца пасрєдінкє.
2. Це МАГА і трампісти втягли Льошу в свої сітки. І Вітькоф і Кушнер використовують в своїх інтересах Льошу. Про це, доречі, вкидають і офісні канали: типу Гончаренко грає в інтересах трампістів. Але як на мене – ця версія передбачає, що прихильники Трампа вміють грати тонку гру. Ой, а ми ж ми бачимо – трампісти – слон в лавці з посудом.
3. А ось я притримуюсь цієї версії. Льоша, який уже давно грається в «погане ТЦК і хороші ухилянти» та про те , що всіх треба відправити на дємбєль, а воювати буде хтось – просто відпрацьовує і опушує нову електоральну групу «Уставших от вайни», або за словами Казаріна – партії ухилянтів. Якщо є цільова група заморених – її потрібно комусь очолити і повести в світле виборче майбутнє. Гончаренко бачить очевидну тенденцію до поступового збільшення цієї групи.
І хоча більшість українців виявляють намір терпіти і боротися далі, частка тих, хто «за мир за будь-яку ціну» є і потроху збільшується.
Тож я, як політтехнолог, вважаю, що цей демарш Гончаренка – це намагання закріпити за собою електоральну частку. Хай невелику, у 5-7%. Але поступово зростаючу.

І воно б нічого. Але, як вчив Ніцше:
- Коли ви вдивляєтесь у безодню – безодня дивиться у вас.
І Гончаренко, розкидаючи Україною свої політичні амбіції, якраз і підігрує трампістам. А особливо – росіянам. Бо путіну і потрібна якраз в Україні політична сила, яка говорить, що почесна капітуляція – можлива.
Хоча вимагатимуть вони – беззастережної капітуляції.
І ще одне. Гончаренко весь час несе, що ми програЄмо війну. А насправді підтримка нас союзниками – непохитна. І ми вистоїмо цю зиму.
А воювати і далі, після настання весни – у путіна пуп стаканом стане.
Тож прорвемося.
Капітуляції – ні!
Слава Україні!

[Warisdeath]

Ну і тут без коментарів)) Ці вміють

[Warisdeath]

[Bikini]

Жду четкую и однозначную позицию ЕС.. иначе к ним появится много вопросов..

[Lis1980]

[Lis1980]

[Влад Бевх]

[Lis1980]

[Влад Бевх]

(С)
Лютая история без морали, из жизни на Луганщине.
Был у меня знакомый по училищу, мы порой даже кентовались временами. Погоняло у него Миклуха.
Вообще-то он не совсем был, он и сейчас живой, живёт там же, но мы не кентуемся с середины девяностых.
А не кентуюсь я с ним потому что он самый упоротый, самый отмороженный АУЕшник.
В голове Миклухи с детства и поныне бурлят сплошные понятия, блатная романтика, Таганка зачем сгубила ты меня, хулиганство, гопстоп, воровство, драки, пацан не пацан, дай 20 копеек, ответь на рот, и т.п. Баулы с травой и соломой с югов возил.
Миклуха ни дня не сидел, но уже в 16 лет забил себе грудь, спину, плечи, руки и колени синими куполами, Иисусами в облаках, не забуду мать родную и всё такое.
Всегда перо в кармане, зоновское, зек-отчим подогнал.
Женился Миклуха по залёту в 18 лет, сын родился Славик, в 2014 году этот подросший Славик не будь дурным свалил из ЛНР сначала в Харьков (устроился там стюардом на коммерческих боях MMA), а чуть позже свалил в Турцию, сейчас живёт в Стамбуле, зарабатывает тем же.
А сам Миклуха двинул в ополченцы, защищать Русь Святую от бездуховного Запада.
Его довольная рожа засветилась на известной фотографии группы лугандонских камуфляжных мародёров на месте падения Боинга МН-17 (см. фото ниже).
Несколько месяцев он там попонтовался с автоматом, и ушёл на вольные хлеба.
И был у Миклухи чуть ли не с детства кент не разлей вода, кликуха Мамуля.
Для Миклухи Мамуля был конкретным авторитетом, ибо был ещё более конченным и отбитым отморозком АУЕшником.
И вот в 2016 году хронически нищий Мамуля говорит такому же безденежному Миклухе - ты мол говорил, что Панкрат у какого-то чувака 400 гривен занимал, давай на него наедем, мол чувак твой долг на нас перевёл, так что гони бабло.
А Панкрат, чтобы вы знали, это мой друг с детства, классный чувак, простецкий, незлобивый, недалёкий и очень-очень сильный. Краткая характеристика - тупой качок.
Мамуля и Миклуха были знакомы с Панкратом через меня.
В общем набили они Панкрату стрелку, и там Мамуля ему предъявил, мол, по понятиям ты нам бабло торчишь, так что давай, гони, а то на счётчик поставим.
Напоминаю, всем на тот момент по 42 года.
Миклуха присутствовал, но свои 5 коп не вставлял, и это его спасло.
Панкрат так избил Мамулю, что можно даже сказать забил до смерти.
Мамуля ещё как-то с помощью Миклухи до дома добрался, а к утру уже и умер.
Панкрату ничего не было - кому там какое дело, что кто-то околел, это же Донбасс, ЛНР, там тогда вообще смерть гуляла на широкую ногу, никто трупы не считал. Сдох и сдох, одним больше одним меньше.
Панкрат и сейчас работает завхозом в детсаду, огородик ведёт, за всю жизнь так и не женился.
А был у Миклухи ещё кенточек по кличке Бачан. Тоже полууголовное чепушило, мелкий, резкий и доёбистый.
В одном училище с нами учился, а после училища он женился на моей одногруппнице Любе (соответственно, крановщице). С Любой мы по старой памяти переписываемся.
Лет 15 они были женаты, потом развелись и Бачан бросил на бывшую жену свою мать, мол, мы ж родственники, ухаживай. И та ухаживала.
А Бачан ездил в уже отжатый Крым, то ли на заработки, то ли на гастроль, когда сам, а когда с Миклухой вдвоём.
В 2023-ом году Бачан по пьяному делу сгорел в Крыму в строительном вагончике. Опознали Бачана только по отличительному признаку - у него уха не было.
Ухо ему Миклуха отрезал.
За пару лет до того братаны до гроба Бачан и Миклуха в таком же вагончике на заработках по пьяни играли в картишки, в чём-то не сошлись, поцапались. Миклуха, короче, Бачану ухо отрезал, а Бачан Миклуху то ли усадил жопой на раскалённую печь, то ли в костёр его посадил. Миклуху потом в Алчевске родичи по врачам возили - ожоги лечили.
А всем нам под полтинник уже было.
Сейчас Миклуха таксует на чьей-то машине, жена с ним развелась, сын в Стамбуле.