Украина-реалии New

[Lis1980]

Верим.. )))))

"Я не Путин. Я не буду президентом 30 чи 35 років. Повірте мені", — Володимир Зеленський.

К чему он это пизданул?? У нас вообще-то по Конституции нельзя быть больше двух сроков.. это не зависит от его хотелок или верим - не верим.. Во всяком случае - пока.. ;)

В очередной раз покакал на Основной Закон.. юрист хренов!! ((

[Warisdeath]

Заява редакції ZN.UA щодо тиску влади на голову ЦПК Віталія Шабуніна

Обшуки Державного бюро розслідувань у голови "Центру протидії корупції" Віталія Шабуніна, а також повідомлення йому про підозру — маркерна подія. Вона чітко окреслює лінію поведінки влади до і після атаки на Бюро економічної безпеки. Бо БЕБ, коли уряд, порушивши закон, цинічно відхилив кандидатуру обраного на прозорому конкурсі Олександра Цивінського, був першим. Шабунін став — другим.

Так, до Віталія Шабуніна є запитання. Так, він буває надто категоричним і емоційно різким. Його стиль роботи подобається не всім, як, втім, і не всі можуть пред'явити суспільству такі результати своєї діяльності.

Так, імовірно, у ситуації з отриманням військової зарплати Шабунін вчинив не правильно. Якщо він не мав юридичної можливості не отримувати її — варто було спрямовувати ці кошти на підтримку фронту.

Так, Шабунін припускався помилок і в кадровому лобіюванні — не завжди обирав найкращих кандидатів. Як, наприклад, у випадку з нинішнім міністром оборони Рустемом Умеровим. Бо «не красти» — недостатній критерій для призначень на високі державні посади. Ці люди повинні бути ще й професіоналами, бо іноді шкоди від некомпетентності — більше, ніж від корупції.

Але водночас не можна забувати: усе, що робив Віталій Шабунін, не мало на меті власне збагачення. Це видно з його способу життя, родини, принципів. Його діяльність завжди була спрямована на благо суспільства. Якщо й були помилки — то у боротьбі за тих, кого він навіть не знав. А не за «своїх».

Тому все, що сьогодні відбувається довкола конкурсу на голову БЕБ, довкола Шабуніна (а ці події не випадково розгортаються паралельно) — не про БЕБ і не про Шабуніна. Це — про давнє, глибоко приховане бажання кількох змін корумпованої та непрофесійної влади розправитися з тими, кого раніше не могли знищити тільки через наявність діючої зовнішньої підтримки. Такою підтримкою був Вашингтон. Як основа для просування свободи слова, законності, боротьби з корупцією, прозорих виборів, побудови ефективності інституцій і рівності всіх перед законом.

Сьогодні, коли ні громадянське суспільство, ні медіа більше не відчувають чіткої підтримки США, бо команді Дональда Трампа абсолютно байдуже до цінностей, які раніше були наріжними, влада в Україні нарешті дозволила собі бути собою. І всі ці люди просто стають тими, ким вони є насправді — хижаками. Яким відчинили дверцята клітки.

І це зачепить усіх — і незалежні медіа, і громадські організації, і всю антикорупційну вертикаль: НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК. Вони — наступні. Бо тепер мета — звести рахунки з усім, що хоч колись піднімало прапори з написами: «демократія», «відкритість», «антикорупція», «вільні вибори». І війна стала зручним тлом для реалізації справжніх бажань влади.

На жаль, і історію з Бюро економічної безпеки, і безпрецедентну ситуацію з обшуками у Віталія Шабуніна без ухвали суду неможливо списати на «ексцес виконавця». Бо кожного дня, коли Шабунін перебував у своїй частині, офіцери мали наказ фотографувати його «за важкою роботою» і надсилати ці фото на Банкову. Саме щодо нього президент Зеленський порушував питання на Ставці.

Без прямого тиску з боку Зеленського голова СБУ Василь Малюк ніколи б не підписав нічим необґрунтований лист до конкурсної комісії щодо Олександра Цивінського. Але саме цей лист став підставою для позиції Кабінету міністрів, який проголосував за цілковито свавільне рішення про скасування результатів конкурсу. Ця антидемократична риба гниє з голови.

Поки Росія відгризає в нас села, на всій іншій території влада відгризає права й свободи — а отже, й перспективу України бути не Росією.

[Warisdeath]

"Я не Путин. Я не буду президентом 30 чи 35 років. Повірте мені", — Володимир Зеленський.

К чему он это пизданул??

Все по Фрейду. Це не він, це підсвідомість.

А ще його політологи, радники і інша чєлядь, яка його обслуговує, скоріше за все порадили зробити таку заяву. Вони ж моніторять мережу. А зараз багато на тему, що країна крокує у напрямку авторитаризму. Точніше не країна, а влада країни. Ну, вони вирішили таким чином типу заспокоїти.



"А це означає, що я маю пройти через цю роботу і зберегти повагу, власну самоповагу. Для мене це дуже важливо. І для мене важливо допомогти Україні зробити все можливе та якнайкраще", - додав глава держави.

Президент України також підкреслив, що зберегти повагу дуже важливо для його родини та для його дітей.

П.С.
Дуже невдалий і дешевий трюк. У них що, креатив вичерпався?

Такою заявою він, навпаки, нагадав багато чого.

"Я іду на один термін"
"Якщо я порушу закон, я піду"
"Якщо я не зупиню війну я піду"
"Я за крісло не триматимусь, я на один термін"
"Корупції не буде, корупціонерів перемагаємо"
"Війни не буде, шашликі"......

Й ще багато чого.

А ми мінімум двох знаємо з подібними заявами! Один у Білорусі, а інший у кремлі.

[Warisdeath]

Заява редакції сайту "Цензор.НЕТ" щодо тиску влади на голову Центру протидії корупції Віталія Шабуніна

Справа проти Віталія Шабуніна є цілком вигаданою українськими правоохоронними органами. Звинувачувати солдата за те, що командир відправляв його у відрядження, – це наруга над правосуддям, бо тут нема ні складу, ні предмету злочину. Солдат Шабунін діяв згідно з рішенням свого командира. Відрядження не може бути шахрайством. Вигадана справа проти Шабуніна – це прояв корумпованої диктатури на чолі з Володимиром Зеленським. Ця справа очевидно відкрита за наказом самого Президента, інакше керівники ДБР, які чинять "бєспрєдєл", не посміли б діяти з таким відчуттям безкарності.

Президент Зеленський завдав прямого удару по українській демократії, свободі слова та правах громадян. А крім того, ще й зганьбив статус військовослужбовця. Нагадаємо, що Віталій Шабунін добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України та не ухилявся від виконання наказів, на відміну від самого Володимира Зеленського, який чотири рази ухилявся від повісток військкомату.

Підозру вручили не правоохоронці. Підозру вручили корупціонери, які хочуть приховати багатомільярдні розкрадання бюджету під час війни.

Український народ б’ється з окупантами не за політиків, а за свободу, справедливість і права кожного українця.

Володимир Зеленський почав розправлятися зі своїми опонентами тими ж методами, якими користувався для розправи над демократичним суспільством та опонентами Віктор Янукович. Тими ж методами, які застосовував при Януковичі і застосовує зараз Олег Татаров. Якщо Зеленський продовжить іти шляхом Януковича, то він, поза сумнівом, прийде до тих самих результатів.

Вимагаємо максимальної публічності та відкритості у цій сфальшованій справі. Її замовники мають відповідати за свої вчинки

[Warisdeath]

Також зробили заяви:

Підозра Шабуніну - дой@б за те, що і як він говорить, - BIHUS.Info


"Підозра Шабуніну - тиск та політичне переслідування за критику влади": "Голос", "ЄС", Transparency International та представники ЗМІ, громадські активісти, блогери, просто дописувачі соцмереж виступили на захист голови ЦПК.


І це добре, що не мовчать. А представники Банкової нехай читають.

[Влад Бевх]

(С)
Медіа повідомляють, що Україна веде переговори з Китаєм про реструктуризацію боргу, який виник внаслідок розкрадання кредиту, отриманого в 2013 році від китайського Ексімбанку під державні гарантії Кабінету Міністрів України, нинішнім командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ Героєм України Робертом Бровді (він же ж «Мадяр»).

Як повідомляли Цензор.нет та інші українські ЗМІ, в основі афери з китайським кредитом стояв перший заступник голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», колишній директор корупційного монстра ТОВ «Хліб Інвестбуд» і вірний топ-менеджер одіозного нардепа Іванющенка Роберт Бровді.

Бровді розробив схему розкрадання китайського кредиту в розмірі 1,5 млрд. доларів, отриманого АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від китайського Ексімбанку. На ці кошти Бровді і Ко мали закупляти зерно в українських аграріїв та постачати його в Китай, але, насправді, зерно продавалось невідомо куди через офшорні компанії, зареєстровані на Кіпрі, а гроші, виручені від продажу зерна, осідали в кишеням Юрія Іванющенка (він же ж «Юра Єнакіївський») та його топ-менеджерів на кшталт Бровді.

На початок 2022 року залишок кредиту, який Уряд України не повернув Китаю, становив 900 млн. доларів. Решту коштів, а також проценти за користування кредитом, Україна вже Китаю виплатила.

[Lis1980]

)))))
Автор бестселлера «Иди туда, где страшно» побоялся ехать в Киев.

Бизнес-тренер и мотивационный коуч из Британии Джим Лоулесс запланировал в украинской столице интенсивные тренинги по личностной трансформации.

Однако встречу отложили на неопределённый срок после масштабных ракетных ударов.

Иди туда, где страшно. Но не в Киев!

[Warisdeath]

Иди туда, где страшно. Но не в Киев!

Триндіти – не мішки носити

А взагалі це черговий доказ, що теоретики з практиками живуть у різних світах!

[Lis1980]

Согласен с этим мужичком.. не знаю кто он, просто попалось..

[Warisdeath]

Согласен с этим мужичком.. не знаю кто он, просто попалось..

Виходить не тільки у мене одного такі питання з'явилися. Тільки я тихо собі думав, а людина винесла їх у відкритий простір для обговорення.

Теж не знаю хто це такий

[Влад Бевх]

(С)
Правители Украины и Майданы часть пятая.

У меня не получается непрерывный рассказ: дело в том, что я говорю о проблемах, а о них трудно говорить хронологически. Я ещё не коснулся истории Майданов, а сегодня буду говорить о Януковиче. Просто для того, чтобы говорить о Майдане, надо понять, кто стоял с другой стороны. Поэтому сегодня рассказ о нем.

Я долго думал, с каким литературным персонажем его можно сравнить. Перебирал пьесы Вильяма Шекспира. Я бы выбрал пьесу “Троил и Крессида”, но ее мало, кто читал. Хотя есть много общего с эпохой Януковича. Можно взять знаменитого “Ричарда Третьего”, но тот был хоть и сволочью, но смелой, а Янукович - трус.

И тут мне пришла в голову удивительно точная параллель: знаменитая пьеса Бертольда Брехта “Карьера Артуро Уи, которой могло не быть”. Это пьеса традиционно ставится с историческими титрами, где повороты сюжета рассматриваются через призму конкретных исторических событий при восхождении Гитлера на престол.

Однако если мы возьмём эту пьесу памфлет, как ее обычно именуют профессионалы, в отрыве от биографии Адольфа Гитлера, она удивительно точно напоминает судьбу Виктора Януковича. Слава Б-гу концовка другая. Точно так же мелкий преступник, который, однако, был способен держать в узде банду, наглый и подлый трус, способный давить, если ему не дадут отпор. Я не сомневаюсь, что в свое время Виктор Янукович, как и Артуро Уи, сделал часть своей карьеры благодаря шантажу - в нем всегда было что-то от шантажиста. И точно так же, как Артуро Уи, Янукович, достигнув некоторых высот, специально нанимал учителей, чтобы выглядеть более “цивилизованно’.

Как герой пьесы, он выстроил свою собственную преступную империю, которая была похожее на провинциальный и убогий слепок с вертикали КПСС, где смотрящие за каждым регионом - были эквивалентами первых секретарей обкомов.

Характерно, что сам Бертольд Брехт писал эту пьесу опираясь и на “Ричарда III”, “Ричарда II”, “Макбета” и на “Фауста” Гете. Только герой более мерзкий, более ничтожный и более трусливый, чем герои Шекспира и Гете. Идеальные краски, чтобы нарисовать картину “Виктор Янукович”.

Надо сказать, что система власти Януковича была уникальной. Никто до сего дня не делал ничего подобного. С точки зрения умения управлять людьми, Янукович, без сомнений, высокий профессионал.

В “Ричарде III” есть гениальная сцена, когда этот король-убийца соблазняет вдову, оплакивающую, своего мужа - врага Ричарда III, которого он лично убил. Король соблазняет ее на фоне тела убитого мужа. Это одна из величайших сцен Вильяма Шекспира, и честно говоря, я не видел ещё ее исполнения, которое бы убедило меня. Даже с великолепными актерами. В “Карьере Артуро Уи…” есть слепок этой сцены. И я думаю, Янукович способен был сыграть эту роль. В жизни, а не на сцене.

Кравчук правил ещё старыми, развалившимся структурами - именно поэтому он проиграл выборы Кучме. Кучмы использовал старую Московскую систему кормлений, и Табачник, а вслед за ним другие, блестяще показали, насколько эта схема была успешной в Украине.

Однако, как и в Московском царстве, где чистое “кормление” долго не продержалось, после Кучмы его уже, фактически в Украине, не использовали в чистом виде.

Ющенко не имел своей системы власти, он умудрился профукать все на свете, как организатор он был даже не ноль, а мнимое число. А вот Янукович создал, как я уже говорил некое подобие пусть убогой, провинциальной, но копич КПСС. Его “Смотрящие” стали реальной силой, и опора на них позволила Януковича твердо стоять на ногах. Если бы не его жадность, эта структура могла бы простоять десятилетия, но он как все выскочки, не знал меры. Это его и погубило.

Характерно, что Янукович со временем осознал механику тоталитарной власти. Вторая половина его правления ознаменовалось появлением новой структуры: он соединил своих бандитов-”смотрящих” и вертикаль Прокуратуры. Как известно, эту вертикаль создал лично товарищ Сталин. Именно прокуратура стала его руками в регионах.

В Украине всегда, ещё начиная со времени правления Кучмы, любая Фронда заканчивалась разорением ее участников и продажей активов верным холопам. Однако Янукович пошел дальше: он стал тотально отбирать бизнесы у людей, вне зависимости от их оппозиционности, принуждая их отдавать части пакетов акций, а кое где вообще забирал бизнес.

Такого произвола по отношению к бизнесу, особенно к крупному, Украина не знала ни до, ни после. Я помню, мне довелось присутствовать на похоронах сына одной директрисы в это время. Но даже на похоронах, собравшиеся люди тихо говорили не об ужасной безвременной смерти молодого парня, а о том, как и у кого Янукович отбирает бизнесы.

Самое интересное, что эти люди тогда единственную свою надежду остановить этот произвол, видели в Путине. Все знали, как Путин презирает бывшего вора, как он заставляет его часами ждать на встречах, и эти унижения вызвали радость у загнанных бизнесменов. Причем надо отметить, что все это были люди, которые поддержали Майдан 2004 года.

Разумеется, никакой дружбы между Путиным и Януковичем и близко не было. Янукович, как мог, гнобил Тимошенко, а Путин неоднократно за нее заступался. Я почти уверен, что Тимошенко не убили в тюрьме только потому, что Путин тогда не дал это сделать. Но это мое мнение.

Именно чтобы пнуть Путина, Янукович и начал свою игру с Европой. Он настолько обнаглел от своего рэкета украинского бизнеса, что был абсолютно уверен: он может в Украине делать все, что захочет: сегодня он скажет идти налево - и все дружно пойдут налево, завтра скажет - направо, и все побегут направо. Он переоценил свою власть, победившая на лаврах, и это ему дорого стоило.

Очень хорошо можно осознать игру Януковича с Россией по его отношениям с партией “Родина” в Одессе. Этот политический проект Игоря Маркова всегда был ориентирован на Россию. Надо заметить, что в отличие от Медведчука, у Маркова были мозги. Медведчук, имея неограниченное финансирование, превратил пророссийскую политику, в плохо сыгранный фарс. А Марков умудрялся достичь значительных результатов за на порядок меньшее финансирование. Разумеется это мое мнение: я присутствовал и на мероприятиях Маркова, и на тусовках Медведчука. Это был день и ночь.

Так вот, именно на Маркове Янукович отрабатывал свою стратегию по Путину. Он превратил Маркова в мальчика для бритья, хотя тот изо всех сил старался доказать Януковичу, что он ему нужен. А Янукович бил его ногами, и давал ясно понять, что ему не нужны люди с инициативой: “исполняй, что тебе говорят и молчи в тряпочку”. Тюремное заключение Игоря Маркова - это апофеоз самодурства Януковича. Сейчас, он мне напоминает фильм “Алладин”, когда Джин превращает Джафара в величайшего из джинсов. Джафар взлетает до небес - у него вся сила и вся власть! И тут у него появляются браслеты джина руках.

Вот примерно так происходит зимой 2013-2014 годов. Не случайно, что когда в декабре 2013 года Янукович требует от всех антимайдановских сил выступить в его поддержку - Марков и его партия игнорируют это обращение. И только в январе 2014 года, когда становится ясно, что Майдан может победить, и Янукович идёт ва-банк, только тогда Марков поддерживает Януковича, причем его поддержка была ограниченной.

Только, когда стало ясно, что трон под Януковичем зашатался, только тогда Путин протянул ему руку. Характерно, что Доренко, который был одним из главных пропагандистов Путина в эти дни, повторял в своих репортажах: нам все равно, что там будет с Януковичем - “он отработанный материал. Надо делать ставку вот на этих ребят из “Беркута” - они наша надежда, а не этот дурак и трус”.

Янукович выстроил всю вертикаль бюрократической власти, с вкраплением криминальных боссов. Но его жадность привела к тому, что его никто не хотел защищать. Защищали систему власти антиМайдана, а не его. Он умудрился за годы своего правления обидеть всех. И если в ноябре его власть казалась незыблемой, в феврале она рассыпалась, как ржавый клинок. Ржавчина съела все.

Надо отметить ещё один очень важный элемент правления Януковича. Он понимал, что ему нужно, ради благосклонности Запада, изображать демократию в Украине. При том, что демократию он ненавидел и на дух не переносил. И именно в его время были разработаны схемы, которые внешне напоминали демократию, но таковой не являлись.

Например знаменитые Общественные советы, которые должны были объединять общественные организации вокруг госструктур. Фактически общественные советы выполняли роль управляемой политической оппозиции, но при этом не имели никаких реальных прав, и были организованы таким образом, что в принципе не могли стать реального работающими органами.

Другим образцом этой эрзац схемы стала, так называемая децентрализация, о которой мы поговорим, касаясь эпохи Порошенко. Дело в том, что сам Янукович не успел реализовать эту схему, вероятно он рассчитывал начать этот процесс после победы на выборах 2015 года, в которой он не сомневался. Но так получилось, что не он, а Порошенко реализовал этот план Януковича, но об этом в другой раз.
(Продолжение следует)