Просто интересные исторические факты.

[Влад Бевх]

«Он меня убьет!»

С такими словами чемпион мира по боксу Стэнли Кетчел уже после 5 минут прервал бой с кенгуренком по прозвищу Punchu (Удар).

Дело было в 1908-м. Стэнли сам захотел сразиться с кенгуру и явно не ожидал такого поворота: ведь до этого он легко нокаутировал сильнейших тяжеловесов того времени и славился феноменально сильным ударом для своего телосложения.

Но бояться в этой жизни нужно людей, а не животных. Через 2 года 24-летний Кетчел, был убит выстрелом в спину. Это сделал жених кухарки, за которой боксер приударил на ранчо, где тренировался.

[Влад Бевх]

У середньовічній феодальній Японії багатство людини оцінювалося в коку (одиниці виміру рису).

Одна коку дорівнювала 160 кг рису - це була середня річна потреба в рисі на одну людину. Розмір платні самурая теж визначався в коку.
Становище і статус самураїв зумовлювалися розмірами їхнього річного доходу або одержуваного в рисовому еквіваленті пайка, мірилом для якого слугувала особлива одиниця - коку.
Найбільшим, а отже, і найбагатшим землевласником був сьогун.
У 1598 році розмір його доходу перевищував 2 557 000 коку, а загалом же доходи сьогунів у різні періоди епохи Токугава становили від 13 до 28% від річного доходу всієї країни. Водночас доходи всіх князів дайме (близько 250 осіб) дорівнювали приблизно 70-76%.

Самураям-васалам сьогуна і дайме також виплачували рисовий пайок. Усі витрати, пов'язані з їхнім життям і службою (харчування, купівля обладунків, зброї, одягу, утримання сім'ї), погашалися з цього пайка. Хатамото ("ті, хто під прапором") отримували від 500 до 10 000 коку на рік, гокенін ("люди шляхетного дому") задовольнялися отриманням пайка, що максимально доходив до 500 коку (у середньому - 100) на рік. Низькорангові самураї, які перебували в прямій залежності від даймьо і сьоме, отримували не більше 30. Розміри пайка безпосередньо були пов'язані з доходами їхніх сюзеренів, він міг бути або зменшений, або збільшений, залежно від обсягу зібраного в його провінції врожаю.
------------------------------------------------------------------------------------------------
Отже, 1 коку рису важить близько 160 кг, пачка рису в АТБ коштує близько 40грн 1кг. Отже, в 1 коку 160 пачок рису, тобто 1 коку = 6400грн . Звідси можна порахувати ваш сукупний дохід у коку на рік

[Warisdeath]

8 листопада 1793 року французький революційний уряд відкрив Лувр для публіки, перетворивши колишній королівський палац на національний музей. Сьогодні Лувр має одну з найбільших у світі колекцій, що охоплює 11 тисяч років історії та культури людства.

Лувр був побудований за наказом короля Франциска I у 1546 році на місці старовинної фортеці, яка існувала з 12-го століття. Франциск, великий поціновувач мистецтва, започаткував колекцію Лувра, що згодом значно розширилась. У 17 столітті за правління Людовика XIII і Людовика XIV палац був суттєво перебудований і поповнився новими творами мистецтва, включно з колекцією страченого англійського короля Карла I. Проте після перенесення двору до Версаля у 1682 році Лувр перестав бути королівською резиденцією.

Ідея відкрити королівську колекцію для громадськості виникла ще за часів Просвітництва, і Деніс Дідро був одним із тих, хто запропонував перетворити Лувр на національний музей. Ця ідея втілилася лише після революції, коли 8 листопада 1793 року музей офіційно відкрився в приміщеннях Великої галереї.

Під час Наполеонівських війн колекція Лувру значно поповнилася завдяки завойовницьким походам, хоча після поразки Франції в 1815 році частину експонатів повернули їхнім власникам. Однак багато унікальних артефактів, зокрема антична єгипетська колекція, залишилися в музеї.

У 19 столітті Лувр розширили, а з часом під музей передали всі його будівлі. Наприкінці 20 століття відбулася масштабна реконструкція, під час якої було створено нові виставкові зали та споруджено знамениту скляну піраміду, спроєктовану архітектором І. Пеєм. У 1993 році, на честь 200-річчя музею, було відкрито додаткове крило, і вперше весь Лувр став музеєм.

[Влад Бевх]

Хороший немецкий.

Его даже на восточный фронт выперли.
И вернули назад в рейх когда он на фронте военным судьей 30 человек оформил на расстрел.
Был оправдан на нюрнбергском трибунале.

[Влад Бевх]

Через два місяці після виходу культового серіалу НВО "Чорнобиль" британська акторка та сценаристка Карла Мері обурилася в соцмережі, що серед касту немає темношкірих. Це, буцімто, порушує права кольорових акторів. Всі посміялися, поглузували з Карли, а згодом журналісти знайшли чорношкірого ліквідатора аварії на ЧАЕС!

Ігор Хіряк (на фото) служив за призовом у Києві у 210-тій понтонно-мостовій бригаді. Приблизно рік з перервами провів на ліквідації аварії у 1986-87 роках.

Ігор народився в Харкові. Колір своєї шкіри пояснити не може, адже його батьки білі (можна починати жартувати ).

[Bikini]

можна починати жартувати

Мутатор мыть нужно (с)

[Влад Бевх]

(С)

Протистояння двох концепцій ракетобудування – західна школа крилатих ракет і радянська школа балістичних малої і середньої дальності в розпалі. Якогось рішення ситуації немає, т.я. жодна сторона не має потрібної і ефективної ППО. Постійні вкиди про ядерку. «За річкою» справжня і кривава війна. На агресора накладено жорсткі і вбивчі санкції. На чолі агресора вже багато років безальтернативний лідер який давно втратив зв’язок з реальністю. Пост Президента США зайняв шоумен.

Здогадалися? Йшов кривавий 1981ий рік.

[Влад Бевх]

Поляки, поляки, поляки...

От цікаво, а чи знаєте Ви, що одним із перших зробили поляки у листопаді 1918 року, коли захопили Львів.

Ні, Ви не помилилися саме єврейський погром (!!!) і спалили кілька синагог (додам кілька фото). Саме тому у Першій польсько-українській війні багато єврейських військових входило до Галицької Армії. Був навіть окремий батальйон "Пробоєвий жидівський курінь".

А Чи знаєте Ви, що поляки у вищезгаданій війні окупували Східну Галичину, так саме окупували. І це слово йшло у більшості наказів тогочасних польських командирів.

Яке вони мали на неї право? - та ніякого!

Утворена ЗУНР у 1918 році охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреї, 2% угорців, румунів та інші.) Тобто євреї могли претендувати на створення тут своєї країни, так само як поляки. Але ж, сорі 71% українці (!!!). То може то таки їхня земля, і їхня держава там мала бути?

А тепер уявіть на хвильку, що зараз, саме зараз підари окупували ту територію де Ви живете. На землі заселили найкращих військових, котрі боролися з Вами, Вас називають бидлом, Вашу мову, традиції і культуру забороняють. А з дітей Ваших згущаються. Тьфу….і мені не хочеться навіть про таке думати, але так було у Східній Галичині у міжвоєнний період.

А чи знаєте Ви, що антисемітизм у міжвоєнній Польщі сягав апогею. Купа мітингів й лозунгів та таке інше. Фото : Надпис (польською) на транспаранті - "День без жидів. Хочемо офіційного гетто.", Львів., залишу в цьому дописі.

А чи знаєте Ви, як поляки хотіли знищити українців у міжвоєнний період? Так-так, саме знищити. І той самиq міністр МВС Броніслав Пєрацький був дотичний до плану остаточної асиміляції українців у Польщі. Ну от його ОУН і грохнула.

А окрім того поляки, у мирний час вводили війська в Східну Галичину. Для чого? Та бо українці не хотіли жити так. От їм і треба було привід, щоб провести Пацифікацію. Придумали нібито ОУН проводила "саботажну акцію", котрої ніколи не було. Ну може спалили 10-15 копиць сіна на всю Галичину і Волинь і на тому все. Але це роздули і ввели в Галичину війська, понищили все, що хоч трошки було українським і організували арешти близько 2 000 осіб, та понад 5 000 обшуків. Демократи, бляха...

А чи знаєте Ви як поляки викорінювали українську мову. Так, не Валуєв і Олександр ІІ (ці то звісно, але в ХІХ ст..), а поляки, і зокрема куратор Собінський. На Волині із 442 українських шкіл станом на 1923 рік, допоки Рада амбасадорів Антанти не віддала Східну Галичину і Волині Польщі, у 1927 році - було аж 2 (!!!) українські школи (картинку додам). А керував усім цим дійством куратор освіти Собінський. За це УВО, а зокрема Шухевич і Підгайний його грохнули. І добре зробили.

А чи знали Ви, що Польща 30-их років була ближча до нацистів і фашистів, ніж до західноєвропеської демократії?

Як думаєте, хто розділяв Чехословаччину після Мюнхенської угоди та Віденського арбітражу. Так, Третій Райх, Угорщина і бдмссс - Польща!!!

Ще одна картинка, як думаєте, що робить фірер Третього Райху на якихось похоронах, де домовина накрита польським державним прапором. Ой, а це ж він і кєровнікі із Райху на заупокійній за Пілсудським. Аж невдобно... (картинку додам)

Цікаво чого ж то вони на похорон до Євгена Коновальця не поїхали...Не було жодного. Може через події у Варшаві у 1934 році?

А чи знаєте Ви, хто допомагав Угорщині нападати на Карпатську Україну, коли вона була ще автономною у складі ЧСР. Чи хто допомогав розстрілювати карпатських січовиків, коли ті відходили перевалами в Карпати. БІНГО - поляки. І операція "Лом" була, і фотографії з перевалів є, і як з угорцями в засос цілуються також.

Найцікавіше, що у 1939-му році вони вирішили зробити із себе "зайчиків" і "котиків". Так Польщу розділили два тирани - Гітлер і Сталін, і нічого хорошого від цього не було. Але, камон, хлопці і дівчата, та ви у міжвоєнній Європі не були найсвятішими, скоріше туди – ближче до чорного і дуже гарячого.

А потім була "Волинь" 1943-го. Хоча, ні. Стоп. Чому Волинь, і чому 1943-го? Адже почалася Друга польсько-українська війна не там і не тоді. І не в липні 1943-го, і не в Парослі на початку 1943-го. А на українських етнічних територіях, котрі зараз в складі Польщі у 1942-му. І почалась вона із нападів збройного польського підпілля на українських селян.

А потім почалася кровопролитна війна, у котрій і українська сторона, і польська сторона здійснювала злочини!!! Дві сторони!

Про українські злочини говорять всі. А тепер прочитайте фрагмент польського підпільника Стефана Демського (фото книжки додам):

«Одного разу, йдучи через село з «Твардим» та «Луісом», увійшли до будинку, де жили три дівчини. Під час розмови з’ясувалося, що одна з них – українка. Оскільки вона була молода і дуже гарна, «Твардий» вирішив, що кращою карою за її українське походження буде, якщо ми всі троє згвалтуємо її.

Я був цією ідеєю неприємно здивований, але зробив кам’яне обличчя, бо нема нічого гіршого для 19-річного хлопцю, ніж зізнатися, що «боїться задниці». Ніхто не протестував. Дівчину відвели до окремої кімнати, в якій першим з нею лишився як ініціатор капрал «Твардий». Вийшов до нас спітнілий через десять хвилин і «Луіс» зайняв його місце. Зрештою настала моя черга.

Увійшовши до спальні, застав бідну дівчину, що лежала голою на ліжку й істерично здригалася. Я почувався по-дурному, почав її шкодувати та не знав, що робити. Зрештою сів на краю ліжка та почав делікатно гладити її по довгому чорному, як оксамит, волоссю. Почав її просити, щоб перестала плакати, й навіть пробував її умовити, що може ще все добре закінчиться, хоч в глибині душі, знаючи вже добре «Твардого», знав, яким той кінець буде. Однак мені стало дуже прикро.

Дівчина була вродлива та ще така молода, що в житті, певно, нікому шкоди не зробила та мала таке само право на життя, як кожний з нас. Єдине, що мала невдачу народитися українкою – через це її доля була вже визначена.

Я занадто переймався своєю партизанською кар’єрою та своїм «патріотизмом», щоб тоді вийти й заявити «Твардому» прямо в очі, що ми робимо велике свинство і що ту дівчину слід помилувати. Я мав те саме військове звання, що й «Твардий», тож про жодні накази мови не було. От тільки мій спосіб мислення тоді був таким простим… Вважав, що перша сходинка до героїзму – це бути твердим, як «Твардий». Дотримуючись цієї засади, не думав вцілому про порятунок дівчини.

Я не згвалтував її третім, це правда, але головним чином тому, що гвалтування не діяло на мене збуджуючи, а істеричний плач дівчини діяв на мене швидше депресивно. Збуривши собі волосся, «витираючи від поту» сухе чоло, вийшов до кімнати, де колеги розважалися розмовою з двома польками.

Підтвердив, що вже все зробив і що віддаю дівчину на розсуд «Твардого», з легким, однак, натяком, щоб їй подарувати життя. «Твардий», хоч і глянув на мене, як на божевільного, несподівано погодився на це легко, але зазначив: «Ти, «Жбік», завжди маєш ідіотські ідеї».

Однак самим згвалтуванням не закінчилось і хоч «Твардий» подарував їй життя, але перед тим витягнув її голу на кухню та розгрівши до червоного кочергу, прикладав її до тіла дівчини, поки не з’являлися червоні смуги. І в такому стані, повністю голу, викинув бідну дівчину на двір. Ратуючи життя, по коліна в снігу, в тріскучий мороз, вона побігла до сусідів.»

То як? Тільки українці – «людобуйци»?

Найцікавіше і найприкріше (з точки зору сьогодення) те, що українські і польські повстанці змогли у 1945 році здійснити спроби до об’єднання і перемир’я, мали навіть кілька спільних вдалих акцій проти совєтів. Їм всім було дуже непросто, вони мали ще дуже, дуже свіжі рани. Але таки зробили це.

Що ми маємо натомість сьогодні. Поляки далі позиціонують себе, як найбільшу жертву Другої світової війни. Особливо, коли заходить мова про українців, то вони зразу починають говорити про Волинь. Зараз там загострення, бо вибори на носі. Ну і де ж дістати таких бажаних політичних балів на рівному місці? Правильно, треба говорити про Волинь.

От вони й свого добилися. Вчора міністр МЗС України заявив, що буде дозволена ексгумація жертв «Волинської трагедії». Ніхто вже й не пам’ятає, чому був накладений мораторій на неї.

А я нагадаю. Бо поляки, із своїх націоналістичних переконань і у тому числі за російські гроші знищили понад 15 могил та пам’ятників українцям на території Польщі. (На деяких трафаретами писали – «Кати Волині і Донбасу» Нормально?) Вимога України по зняттю мораторію була одна – відновіть могили і пам’ятники.

А що думаєте, відновили? НІТ! Довбали Україну і таки додовбали. Одні (українські політики) прийняли безхребетне рішення. Інші, українські ідіоти й ідіоти дуже цим тішаться.

Я за справедливість. Я написав те, що наболіло, бо до повномасштабного вторгнення мав час більше займатися цією темою. І написав, бо не міг не написати. Так, багато з тих, хто міг писати такі речі вже не з нами, а багато хто, коли я у цю хвилину таки маю пару хвилин написати ці рядки – їбошиться далі із підарами.

Висновків не буде майже. Єдине, читайте істориків, а не політичні заяви. То у них для заробляння балів все чорно-біле. Насправді все має відтінки

п.с. знаю, що маю дуже розумних, мудрих і хороших друзів і знайомих у Польщі, і знаю, що з ним завжди можна дійти консенсусу. От саме їх не хочеться ображати, бо говорю не про усіх поляків.

[Bikini]

"Великий комбинатор играл в шахматы второй раз в жизни"

В прошлом веке была достаточно популярна игра в шахматы по переписке.

С кем-то знакомым или незнакомым списался, предложил сыграть, сделал первый ход белыми. Или наоборот — предложил играть белыми и сделать первый ход. Он шлет тебе письмо со своим ходом.

Письма, написанные на бумаге, в бумажных конвертах с марками.

И один мужик, никому не известный в мире шахмат, сыграл так в шахматы по переписке вничью с двумя гроссмейстерами. Эти гроссмейстеры не знали, что играют между собой.

[Влад Бевх]

Ага. Он предложил в три раза больше если сумеет выиграть у мастеров и в два раза больше за ничью чем за проигрыш.
Был польский сериал «великие мошенничества» очень давно по телевизору.