Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Факти ICTV
@ICTV_Fakty
· 6 ч Волонтерку-парамедика Юлію Паєвську з позивним Тайра звільнили з російського полону, вона перебуває вдома, - повідомив Володимир Зеленський
Руслан Горовий
@u_kraine
Новини циганського табору. Пару днів тому розговорилися з двома продавчинями в Козаровичах. В результаті одна з них прислала на вайбер п’ять адрес родин, яким зараз сутужно. Попередньо обдзвонивши їх і розпитавши що до чого, сьогодні ми з Оленкою рвонули.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Друга адреса неподалік. Однак з першого разу не знаходимо.
– Ось я вас вже бачу, – веде нас по телефону господиня, – беріть лівіше з траси і нагору.
Дорогу перекриває дрібний кіт, який розлігся посеред дороги і не бажає поступатися дорогою.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
До речі, тварин по Димеру на дорозі чимало. Деякі зовсім не хочуть поступатися власним простором.
Зрештою кіт незадоволено відходить і ми зупиняємося біля хати.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
– У нас‐то в принципі до цього всього все нормально було, – ніяковіє Оля, заносячи торби на подвір’я. – Зараз важко. В чоловіка з роботою біда, я в декретній відпустці.
У Олі троє дівчат. Найменшій немає й двох. Тікали від росіян вже через їхні блокпости.
– Дуже страшно було.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Оля бідкається, що багато навезли. Ще й заспокоюємо, що все під контролем.
– А молоко – це дуже добре. Дівчата молоко люблять, а грошей не дуже.
Врешті домовляємося, що навідаємо десь за тиждень.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Третя адреса. Господиня, з якою я говорив, почувається зле. Виходить господар. Він спирається на товстий саморобний ціпок.
– О, – кажу, – ось ми вам ваш «ахтамат» замінимо.
– Гарний, – розглядає новий ціпок чоловік, – а то вже собі цим на долоні мозоля намуляв.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Розповідає, що з дружиною нікуди не виїздили, хоча було дуже страшно.
– Ці, руські, приходили, хотіли машину забрать. Волга в мене. Но ми тут нахімічили трохи, вони крутили‐крутили, та так і не завели, то кинули. А так би були гайки.
– Багато пограбували хат?
– Та купу.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Наступна адреса на околиці, на самому виїзді з Димера. Тут живе Юля разом з чоловіком і трьома дітками.
– Тут страшне було. Росіяни збоку гаубиці поставили і навалювали по наших. Ну і прилітало. Ми виїхали в інше село, бо крайня хата, було зрозуміло, що рано чи пізно розтрощать.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Хата вціліла. Хіба повибивало вікна.
– Ті повибивало, а це «освободітєлі» вибили, як залазили.
– Жили у вас?
– Ні. Боялися, бо, кажу, крайня хата. Так, повиносили трохи всього. В нас особливо й брати було нічого.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Юлін чоловік будівельник. Рукастий. На момент нашого приїзду вдома не було, пішов на роботу. Єдине що – погорів увесь інструмент, який в нього був. Тож лишаємо перфоратор та шліфмашинку і домовляємося, що він набере і розкаже, що йому треба.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
– Діти й досі бояться різких звуків, – розказує Юля. – З цим всім, то ще й матюкатися навчилися. Бо ж тут такий дурдом був, що не передать.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Далі – Козаровичі.
Тут на нас чекає бабуся. Ходить повільно, спираючись на два ціпочки, однак боєць.
– То машина нашого знайомого, – перехоплює мій погляд на розстріляний жигуль. – Вони зі злості постріляли, бо хазяїн військовий. У машині нікого не було.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Оленка пакує їжу та хімію і відносить під хвіртку.
– Я нікуди не їздила. Важко ходить. Вирішила: як буде – так і буде.
– І що, сильно бомбили?
– Та страшне.
– Артилерія, авіація.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
– Ой, авіація – то страшне. Один так низько летів, що я не розуміла, як він нам димарі не позбивав. Я навіть пілота розгледіла. Молодий хлопець зовсім. Но наші його збили, літак аж розвернуло і відкинуло аж в «Мо́гилки».
– Впав?
– Впав. Прямо на хату там впав.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
Кожен розповідає свою історію спілкування з «русскім міром». У такі моменти щоразу гостріше розумієш масштаби катастрофи.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
На зворотному шляху заїздом на колишню позицію росіян. Погляд падає на пластикову пляшку з‐під води. Роздивляємося, виявляється, білоруська.
– Кращий доказ, що якби не ці скоти, що дали пройти сарані через свою країну, то все б тут ціле було.
Руслан Горовий
@u_kraine
·
16 июн.
По селах купа дітей на вєліках. Уздовж траси бабусі вже торгують городиною. По всій Україні знову повітряна тривога. Ми повертаємо до Києва. lifeisgood
@UaMotherland
·
17 июн.
В ответ
@u_kraine
Я прожила у Димері 9 років.. потім в моїй квартирі жили батьки з 2014-2019 і ми її продали, а батькам винаймала житло. 24.02 раділа, що вони не там.. бо татуся точно б розстріляли як атошника бувшого
Что говорила Набиулина ,я не слышал .Но по опыту знаю ,что человек говорит одно ,а понимают совешенно другое .Надо слушать и понимать о чём речь .
А показателей благосостояния много ,На чём ездят ,как одеваются ,что покупают ,что строят .У меня сосед медработник ...прошлой осенью начал строить дом .Сейчас заканчивает отделку снаружи .Стоит миллионов семь .Вот и показатель .
С 72 по 75 года я ездил учиться во Владимир в Политех .Ездить приходилось на попутных .160 км .Стоял на бетонке голосовал .За час проходило 10-15 машин .А сейчас фуры прут без остановки .10 км за ними идёшь и обогнать невозможно ,хотя бетонку уже несколько раз реконструировали .Вот ещё показатель .
Донецк. Ложат в районе павильона Эксподонбасс. Не знаю как там сейчас, но в году 15-16 это здание использовалось как склад боеприпасов. Были фото изнутри - горы зеленых ящиков. https://petrimazepa.com/expodonbassbase.html
Возможно и сейчас там то же самое.
Есть много желающих убивать за деньги, но нет ни одного желающего умирать за деньги...
Можливо колись і була "нічогенька", але коли козломорді москалі кинули її поранену на полі бою (рюзскіє сваїх нє брасают, ага...), то вона мала вже ось такий вигляд Вона страшна як життя москаля при хуйлові.
Коли журба мене огОрне і обіймЕ печаль,
Беру пістоль і - на коня!
Десь є і МІЙ москаль!
----------------
Особистий рахунок МОЇХ москалів і сєпарів - 12 штук. Уже - 14