и снова ...хвыля
выборы в Молдове между прочим. не знаю не оффтоп ли,но эта страна важна для нас.
24 лютого на виборчих дільницях жителі Молдови обиратимуть депутатів у парламент. Всього необхідно буде вибрати 101 законодавця. Нововведенням цих виборів буде сама система – молдовани у 2017 році запозичили український досвід і тепер половина депутатів обиратиметься за партійними списками, а половина – у мажоритарних округах. При цьому 2 депутати будуть обрані від Придністров’я та 3 – від діаспори. Зокрема, будуть відкриті виборчі округи для Америки, Західної Європи та Східної Європи (по суті для Росії).
В день виборів за ініціативою правлячої Демократичної партії пройде і консультативний референдум, на якому молдованам запропонують скоротити кількість депутатів парламенту з 101 до 61 та запровадити механізм відкликання депутата за народною ініціативою.
Після парламентських виборів 2014 року Молдова на 2 роки поринула у політичну кризу – скандал з крадіжкою грошей з банків, стабільної коаліції не було, а уряди часто змінювалися. Важливою подією став арешт Володимира Філата, лідера Ліберально-демократичної партії – на той час другої за розміром фракції у парламенті. Криза завершилась на початку 2016 року – більшість депутатів ЛДП та Партії комуністів вийшли зі своїх фракцій та в результаті приєдналися до Демократичної партії у формуванні нового уряду. Екс-комуністи переважно офіційно вступили до лав Демократичної партії, а екс-ліберал-демократи створили окрему парламентську групу. В результаті демократи разом з колишніми ліберальними демократами заручились підтримкою деяких незалежних депутатів та призначили прем’єр-міністром Павла Філіпа, який залишається на своїй посаді і досі.
В цілому цей уряд демократів позиціонує себе як проєвропейський та антиросійський. Крім цього, він пов’язаний із Владом Плахотнюком – найбільш впливовим олігархом Молдови, який за сумісництвом офіційно займає посаду очільника Демократичної партії.
Отже, наразі в політичному полі Молдови є 3 основні сили:
Демократична партія олігарха Влада Плахотнюка, яка сформувала коаліцію та призначила свій уряд, декларує прихильність проєвропейському шляху розвитку та проводить антиросійську політику.
Соціалістична партія, яка перебуває в опозиції в парламенті та має свого президента Ігора Додона, який не має реальних повноважень.
Правоцентристські партії ПДС та ППГП, які виступають як проти Додона, так і проти Плахотнюка, підтримують інтеграцію в ЄС та негативно ставляться до Росії.
Також в парламенті представлені Партія комуністів, Ліберальна партія і Ліберально-демократична партія, але на трьох вони мають менше 30 мандатів у парламенті і повністю втратили підтримку населення, тому мало впливають на політичні розклади в країні.
На мою думку, найбільш ймовірний сценарій — створення нової коаліції під керівництвом Демократичної партії. Варіантів є декілька.
По-перше, вони завдяки адмінресурсу мають шанс отримати хороший результат в мажоритарних округах, а потім заручитись підтримкою і «незалежних мажоритарників».
По-друге, використовуючи своє гасло «Про-Молдова», демократи можуть заручитися підтримкою і депутатів з інших партій, навіть від соціалістів. Ті можуть або просто проголосувати за «уряд меншості», або перейти до ДПМ після виборів (як комуністи у 2016 році), або вийти зі своїх партій і створити депутатську групу, яка підтримає партію Плахотнюка (як частина ліберал-демократів).
Врешті-решт, не варто виключати і можливість створення уряду разом з ACUM. Звісно, Санду і Нестасє зараз виключають це, але ніхто не відміняв тиск західних партнерів, які будуть зацікавлені у створенні стабільного проєвропейського уряду на противагу Додону і Партії соціалістів.
Попри те, що між Україною і Молдовою можна провести багато паралелей, політична ситуація у нас досить різна. При цьому, на жаль, нам не уникнути порівнянь в очах західних партнерів та в першу чергу Європейського Союзу. Тому я виділив би 3 основні загрози, які можуть нам принести ці вибори. І практично всі вони пов’язані з потенційною перемогою Партії соціалістів.
По-перше, Придністров’я. Європейці прагнуть досягти успіху у врегулюванні заморожених конфліктів і саме придністровський їм видається найлегшим. При цьому вони далеко не завжди враховують життєвоважливі інтереси сторін і ставлять головною метою врегулювання як таке – не так важливо, на яких умовах. Таким чином врегулювання цього конфлікту за схемою Росії (що можливо у разі перемоги соціалістів) може стати для росіян аргументом перед європейськими партнерами на користь подібного врегулювання на Донбасі, що повністю суперечить нашим цілям.
По-друге, придністровський конфлікт має і військовий вимір. Після 2014 року у співпраці з Молдовою Україна серйозно ускладнила життя російському військовому контингенту на цих територіях. Соціалісти ж у разі приходу до влади можуть відновити безперешкодну ротацію для цих частин і таким чином дати можливість росіянам його посилити і збільшити загрозу для України.
По-третє, Молдова, як і Україна, член програми Східного партнерства ЄС. Якщо в результаті виборів Молдова зробить зовнішньополітичний розворот або погрязне в корупції та неефективності, прикриваючись проєвропейськими гаслами, то це відіб’ється на підході ЄС до всіх партнерів цього регіону. Зокрема, європейці можуть вирішити, що Східне партнерство не досягає своєї мети і вкладені ресурси та зусилля не вартують результату, оскільки країни, в які вкладають (як Молдова, так і Україна) залишаються такими ж нереформованими і корумпованими та взагалі можуть відвернутися від ЄС.
Таким чином владі України потрібно уважно слідкувати за результатами виборів у Молдові, розуміти ризики і відповідним чином на них потім реагувати
Яр Батог