Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 15 апр 2017, 01:31
FORUMMG.info
Форум коллекционеров и любителей военной истории
https://forummg.info/
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Страница 1 из 1
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 15 апр 2017, 09:02
Когда ждать историю ВВ2 в виде комикса?Wseb2net писал(а):Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 05 июл 2019, 22:42
Инет: "Панцерне авто "Остін-Путиловець". Один з трьох автопанцерників, що під командою поручника Борковського
вели бої з учасниками більшовицького повстання за "Арсенал" і на вулицях Києва. Січень 1918 року. "
вели бої з учасниками більшовицького повстання за "Арсенал" і на вулицях Києва. Січень 1918 року. "
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 05:18
Борис Антоненко-Давидович:
Дика воєнна конвенція
Коли ми виступили з Гайсина, я в поході побачив незвичайного вояка, більше схожого на розбійника, ніж на козака української армії.
Одягнутий у якусь селянську кацавейку, з рушницею, почепленою на ліве плече не ременем, а якоюсь мотузкою, з похмурим виглядом обличчя, з постійно зігнутими в колінах ногами, він ішов не в рядах своєї сотні, а узбіччям дороги, ніби весь час підкрадаючись до когось.
Він просто не міг, як виявляється, додержуватись військового ладу, шикуватись, виструнчуватись і взагалі робити інші нескладні рухи, властиві будь-якій армії.
З походження він був, видимо, росіянин, говорив російською мовою, хоч здебільшого мовчав, лише інколи вставляв якесь українське слово, засвоєне під час лікування в українському шпиталі.
Якось, коли ми спинились на короткий відпочинок, він підійшов до мене, скручуючи здоровенну цигарку з махорки, й сказав:
— Выходит, и у вас — новый режим: вот подошел я к полковнику и говорю: «Батько полковник, дай закурить», и вот он отсыпал из своего кисета, видишь, на какую большую цигарку…
Це був махновець.
Як міг опинитись у наших лавах такий дикий чолов’яга з гвинтівкою на мотузку?
Виявляється, що, коли почалась війна армії УНР з денікінцями, її командування уклало з Махном воєнну Конвенцію, за якою обидві сторони зобов’язались не чинити бойових дій одна проти одної,
після чого Махно зробив глибокий рейд по денікінських тилах і захопив на короткий час Катеринослав.
За цією конвенцією поранені й хворі махновські вояки мали лікуватися в українських шпиталях,
а видужавши, якщо на той час не буде близько армії Махна, вступати в лави української армії.
Отаким чином і цей махновець, видужавши в проскурівському шпиталі, опинився в нашому полку на якийсь час, а потім зник невідомо куди, не інакше як повернувшись до своєї постійної професії бандита.
Махно й махновщина — дуже шкідливі й одночасно цікаві явища на Україні.
Вважати Махна за практичного здійснювача ідей основоположників анархізму — Кропоткіна й Бакуніна — було б так само хибно, як і розцінювати сталінські масові розстріли й ув’язнення безлічі невинних людей у концтаборах за виконання заповітів Маркса й Енгельса.
Махновщина була своєрідним українським явищем, на мою думку, — стихійним проявом давньої ворожнечі зневаженого українського села до панського зросійщеного міста.
Чи не через це в Махна й махновців не траплялося конфліктів на селі, але зате раз за разом чинились наскоки на великі й малі міста — з убивствами, грабунками й згвалтуванням.
Для махновців кожна міська людина — ворог, тоді як селянин, багатий чи бідний, — свій брат.
Але це зовсім не було проявом якоїсь національної свідомості — тут важила не різниця мов міста й села, а скоріше безпідставна бундючність «городського» й прихована до часу злість «сільського».
Не можна сказати, щоб село співчувало Махнові та його рухові, якщо вбивства, грабунки й усякий гвалт можна взагалі назвати рухом,
але воно й не виявляло до нього ворожнечі, інколи користуючись і собі з його наскоків на цукроварні й продкомори, щоб при нагоді поживитись і самим.
Якщо подекуди селяни й поважали Махна, то тільки за те, що він завжди додержувався своєї обіцянки — в певний день наскочити на той чи той об’єкт.
Мені спочатку було невтямки, як же міг опинитись у воїнстві Махна такий явно російський суб’єкт, як прибулий із проскурівського шпиталю до нашого полку махновець.
А втім, пояснити це не так уже й важко.
Усе те чорне, що до часу таїться в людських душах на самісінькому споді, під час революційних потрусів, надто таких грандіозних, як Жовтнева революція, виринає на поверхню й вирує, пристаючи в сприятливій для всяких авантур атмосфері до тої чи тої організованої маси.
Жодне військове формування тих часів не могло похвалитись браком у себе такого чужорідного елемента.
Але перевершила всіх армія Махна, де були аж надто сприятливі умови для всякого насильства, здирства й зневаги до будь-яких етичних і моральних понять та норм звичайного глузду.
Тим-то авантурники й пройдисвіти всякої масті й національності охоче ставали під чорний прапор «батька» Махна з гаслом: «Бий білих, поки не почервоніють; бий червоних, поки не почорніють!»
Сам Нестір Махно був далеко не тою гротесковою постаттю, яку ми звикли бачити в наших радянських фільмах.
Чи не найкраще спробував розгадати цю загадкову історичну особу наш український письменник Валеріян Підмогильний у своєму творі «Третя революція».
Махно був не мислитель, не філософ, ані палкий ентузіаст якоїсь — хай і найхимернішої — ідеї.
Це був егоцентрист із вдачею необмеженого й часто-густо жорстокого диктатора.
Але воднораз природа наділила його й неабиякими військовими здібностями.
Це ж Махно вигадав новий рід зброї — кулеметну тачанку, що перейшла потім на озброєння Червоної армії.
Він виробив і свою власну стратегію, що визначалась блискавичними раптовими наскоками, надзвичайною рухливістю всього війська, складеного з кінноти й кулеметних тачанок, та мобільністю цієї своєрідної армії, яка, мов гармошка, могла то звужуватись до кількох десятків вояків, то розгортатись до кількох тисяч, готових за своїм «батьком» мчати у вогонь і в воду.
Піхоти як такої в махновській армії не було.
Піші махновці, як той, що приблудився до нашого полку, або сиділи з кулеметниками на тачанках, або виникали як тимчасовий контингент з усякого люмпену, коли здобувались великі міста й вільно було кожному, кому не ліньки, поживитись чужим добром, пристаючи до розбурханої руйнівної стихії.
Окремі теоретики анархізму, що роз’їздили з Махном у його штабі, та їхні просторікування про анархію як про «матір порядку» являли собою фігове листячко, що ним намагався Махно прикрити безсоромну голизну своєї бридкої практики.
Дика воєнна конвенція
Коли ми виступили з Гайсина, я в поході побачив незвичайного вояка, більше схожого на розбійника, ніж на козака української армії.
Одягнутий у якусь селянську кацавейку, з рушницею, почепленою на ліве плече не ременем, а якоюсь мотузкою, з похмурим виглядом обличчя, з постійно зігнутими в колінах ногами, він ішов не в рядах своєї сотні, а узбіччям дороги, ніби весь час підкрадаючись до когось.
Він просто не міг, як виявляється, додержуватись військового ладу, шикуватись, виструнчуватись і взагалі робити інші нескладні рухи, властиві будь-якій армії.
З походження він був, видимо, росіянин, говорив російською мовою, хоч здебільшого мовчав, лише інколи вставляв якесь українське слово, засвоєне під час лікування в українському шпиталі.
Якось, коли ми спинились на короткий відпочинок, він підійшов до мене, скручуючи здоровенну цигарку з махорки, й сказав:
— Выходит, и у вас — новый режим: вот подошел я к полковнику и говорю: «Батько полковник, дай закурить», и вот он отсыпал из своего кисета, видишь, на какую большую цигарку…
Це був махновець.
Як міг опинитись у наших лавах такий дикий чолов’яга з гвинтівкою на мотузку?
Виявляється, що, коли почалась війна армії УНР з денікінцями, її командування уклало з Махном воєнну Конвенцію, за якою обидві сторони зобов’язались не чинити бойових дій одна проти одної,
після чого Махно зробив глибокий рейд по денікінських тилах і захопив на короткий час Катеринослав.
За цією конвенцією поранені й хворі махновські вояки мали лікуватися в українських шпиталях,
а видужавши, якщо на той час не буде близько армії Махна, вступати в лави української армії.
Отаким чином і цей махновець, видужавши в проскурівському шпиталі, опинився в нашому полку на якийсь час, а потім зник невідомо куди, не інакше як повернувшись до своєї постійної професії бандита.
Махно й махновщина — дуже шкідливі й одночасно цікаві явища на Україні.
Вважати Махна за практичного здійснювача ідей основоположників анархізму — Кропоткіна й Бакуніна — було б так само хибно, як і розцінювати сталінські масові розстріли й ув’язнення безлічі невинних людей у концтаборах за виконання заповітів Маркса й Енгельса.
Махновщина була своєрідним українським явищем, на мою думку, — стихійним проявом давньої ворожнечі зневаженого українського села до панського зросійщеного міста.
Чи не через це в Махна й махновців не траплялося конфліктів на селі, але зате раз за разом чинились наскоки на великі й малі міста — з убивствами, грабунками й згвалтуванням.
Для махновців кожна міська людина — ворог, тоді як селянин, багатий чи бідний, — свій брат.
Але це зовсім не було проявом якоїсь національної свідомості — тут важила не різниця мов міста й села, а скоріше безпідставна бундючність «городського» й прихована до часу злість «сільського».
Не можна сказати, щоб село співчувало Махнові та його рухові, якщо вбивства, грабунки й усякий гвалт можна взагалі назвати рухом,
але воно й не виявляло до нього ворожнечі, інколи користуючись і собі з його наскоків на цукроварні й продкомори, щоб при нагоді поживитись і самим.
Якщо подекуди селяни й поважали Махна, то тільки за те, що він завжди додержувався своєї обіцянки — в певний день наскочити на той чи той об’єкт.
Мені спочатку було невтямки, як же міг опинитись у воїнстві Махна такий явно російський суб’єкт, як прибулий із проскурівського шпиталю до нашого полку махновець.
А втім, пояснити це не так уже й важко.
Усе те чорне, що до часу таїться в людських душах на самісінькому споді, під час революційних потрусів, надто таких грандіозних, як Жовтнева революція, виринає на поверхню й вирує, пристаючи в сприятливій для всяких авантур атмосфері до тої чи тої організованої маси.
Жодне військове формування тих часів не могло похвалитись браком у себе такого чужорідного елемента.
Але перевершила всіх армія Махна, де були аж надто сприятливі умови для всякого насильства, здирства й зневаги до будь-яких етичних і моральних понять та норм звичайного глузду.
Тим-то авантурники й пройдисвіти всякої масті й національності охоче ставали під чорний прапор «батька» Махна з гаслом: «Бий білих, поки не почервоніють; бий червоних, поки не почорніють!»
Сам Нестір Махно був далеко не тою гротесковою постаттю, яку ми звикли бачити в наших радянських фільмах.
Чи не найкраще спробував розгадати цю загадкову історичну особу наш український письменник Валеріян Підмогильний у своєму творі «Третя революція».
Махно був не мислитель, не філософ, ані палкий ентузіаст якоїсь — хай і найхимернішої — ідеї.
Це був егоцентрист із вдачею необмеженого й часто-густо жорстокого диктатора.
Але воднораз природа наділила його й неабиякими військовими здібностями.
Це ж Махно вигадав новий рід зброї — кулеметну тачанку, що перейшла потім на озброєння Червоної армії.
Він виробив і свою власну стратегію, що визначалась блискавичними раптовими наскоками, надзвичайною рухливістю всього війська, складеного з кінноти й кулеметних тачанок, та мобільністю цієї своєрідної армії, яка, мов гармошка, могла то звужуватись до кількох десятків вояків, то розгортатись до кількох тисяч, готових за своїм «батьком» мчати у вогонь і в воду.
Піхоти як такої в махновській армії не було.
Піші махновці, як той, що приблудився до нашого полку, або сиділи з кулеметниками на тачанках, або виникали як тимчасовий контингент з усякого люмпену, коли здобувались великі міста й вільно було кожному, кому не ліньки, поживитись чужим добром, пристаючи до розбурханої руйнівної стихії.
Окремі теоретики анархізму, що роз’їздили з Махном у його штабі, та їхні просторікування про анархію як про «матір порядку» являли собою фігове листячко, що ним намагався Махно прикрити безсоромну голизну своєї бридкої практики.
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 07:47
Влад БевхВы это мнение поддерживаете?
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 16:08
Особого мнения про махновщину не имею. Читал про нее мало и целостной картины пока не сложилось. Но понятно реалии ее мало совпадают с теперешним образом в массовом народном сознании. Исходно это все же сугубо временное явление, черви что возникли на трупе гибнущей страны. живущие паразитизмом - поеданием созданного ранее в период стабильности и труда. Где нибудь в Африке или слаборазвитых районах Азии у махновщины могла бы возникнуть какая то стабильная фаза (вроде Либерии) но в Европе это было обречено на ликвидацию при переходе к стадии стабильности любых гос форм.
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 17:14
Благодарю.Лихо закрутили ответ.По такому принципу,как у Вас,наши первые добровольческие отряды можно отнести к червям на трупе гибнущей страны.Но Вы, как будто бы, злостно относитесь к сепарам и московии.Как то не сложу пазл.
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 20:13
Добробаты занимались войной против внешнего агрессора. Пусть и поддерживаемого ощутимой частью жителей Донбасса. А не самообеспечением.
Ничего общего с махновцами.
А то что пропаганда раздула преступления и эксцессы с ними - так я читал много по истории войны. И регуляры всех стран порой такое совершали - пропагандисты, что хайпят добробаты бы побледнели . Война - очень грязное и мерзкое дело если про нее рассказывать честно и полностью. Вот в США первый раз показали войну щиро населению - Вьетнамскую - населения ужаснулось и сотряслось. И больше американскому народу войну не показывали.
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 20:52
Вы уходите от прямого ответа.Об изнанке войны мне рассказывать не надо.Я не об этом Вас спрашиваю.
Благодарю за ответы.
Благодарю за ответы.
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 23:18
Да вроде не ухожу.
Добробатовцы - добровольные солдаты за страну, нацию.
Махновцы - да, с одной стороны были элементы организации специфической социальной страты, но поглощения , потребления было много больше чем созидания. Если бы махновщина состоялась как какое то незалежное "гуляй поле" - то после выборки грабежами всех нищяков - то было бы жутко нищее и абсолютно бесперспективное общество на уровне самых слаборазвитых стран Африки
Самая "крутая" реализации идеи анархизма была кстати не махновщина. а республика Фиуме. То же ела больше чем создавала, хотя воздушные налеты на континентальную Италию - это забавная техногенная реализация пиратства.
Не работает анархизм.
Ну и выше мнение что махновщина не имела к анархизму вообще отношение. просто "гуляй. грабь, пей пока хаос и безвластие и еще есть что грабить"
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 20 окт 2019, 23:30
Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook
Добавлено: 21 окт 2019, 20:52
глубоко в мозгу сидит советская агитация.Что бы как то судить или рассуждать на эту тему,нужно хотя бы жить в селе степной украины и попробовать кормиться с земли.Поговорить со старыми махновцами.Тогда ответы придут сами.А анархизм сам по себе -бред.Я не сторонник анархизма.Да и Махно не был последователем Бакунина и Кропоткина.Влад Бевх писал(а): ↑20 окт 2019, 23:18Да вроде не ухожу.
Добробатовцы - добровольные солдаты за страну, нацию.
Махновцы - да, с одной стороны были элементы организации специфической социальной страты, но поглощения , потребления было много больше чем созидания. Если бы махновщина состоялась как какое то незалежное "гуляй поле" - то после выборки грабежами всех нищяков - то было бы жутко нищее и абсолютно бесперспективное общество на уровне самых слаборазвитых стран Африки
Самая "крутая" реализации идеи анархизма была кстати не махновщина. а республика Фиуме. То же ела больше чем создавала, хотя воздушные налеты на континентальную Италию - это забавная техногенная реализация пиратства.
Не работает анархизм.
Ну и выше мнение что махновщина не имела к анархизму вообще отношение. просто "гуляй. грабь, пей пока хаос и безвластие и еще есть что грабить"