Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook

[Wseb2net]

Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook

[Mario]

Махно, Петлюра и цари. Украинская революция в виде ленты Facebook

Когда ждать историю ВВ2 в виде комикса?

[Профайлер2016]

Инет: "Панцерне авто "Остін-Путиловець". Один з трьох автопанцерників, що під командою поручника Борковського
вели бої з учасниками більшовицького повстання за "Арсенал" і на вулицях Києва. Січень 1918 року. "

[Влад Бевх]

Борис Антоненко-Давидович:
Дика воєнна конвенція
Коли ми виступили з Гайсина, я в поході побачив незвичайного вояка, більше схожого на розбійника, ніж на козака української армії.
Одягнутий у якусь селянську кацавейку, з рушницею, почепленою на ліве плече не ременем, а якоюсь мотузкою, з похмурим виглядом обличчя, з постійно зігнутими в колінах ногами, він ішов не в рядах своєї сотні, а узбіччям дороги, ніби весь час підкрадаючись до когось.
Він просто не міг, як виявляється, додержуватись військового ладу, шикуватись, виструнчуватись і взагалі робити інші нескладні рухи, властиві будь-якій армії.
З походження він був, видимо, росіянин, говорив російською мовою, хоч здебільшого мовчав, лише інколи вставляв якесь українське слово, засвоєне під час лікування в українському шпиталі.

Якось, коли ми спинились на короткий відпочинок, він підійшов до мене, скручуючи здоровенну цигарку з махорки, й сказав:
— Выходит, и у вас — новый режим: вот подошел я к полковнику и говорю: «Батько полковник, дай закурить», и вот он отсыпал из своего кисета, видишь, на какую большую цигарку…

Це був махновець.
Як міг опинитись у наших лавах такий дикий чолов’яга з гвинтівкою на мотузку?

Виявляється, що, коли почалась війна армії УНР з денікінцями, її командування уклало з Махном воєнну Конвенцію, за якою обидві сторони зобов’язались не чинити бойових дій одна проти одної,
після чого Махно зробив глибокий рейд по денікінських тилах і захопив на короткий час Катеринослав.

За цією конвенцією поранені й хворі махновські вояки мали лікуватися в українських шпиталях,
а видужавши, якщо на той час не буде близько армії Махна, вступати в лави української армії.

Отаким чином і цей махновець, видужавши в проскурівському шпиталі, опинився в нашому полку на якийсь час, а потім зник невідомо куди, не інакше як повернувшись до своєї постійної професії бандита.

Махно й махновщина — дуже шкідливі й одночасно цікаві явища на Україні.
Вважати Махна за практичного здійснювача ідей основоположників анархізму — Кропоткіна й Бакуніна — було б так само хибно, як і розцінювати сталінські масові розстріли й ув’язнення безлічі невинних людей у концтаборах за виконання заповітів Маркса й Енгельса.

Махновщина була своєрідним українським явищем, на мою думку, — стихійним проявом давньої ворожнечі зневаженого українського села до панського зросійщеного міста.
Чи не через це в Махна й махновців не траплялося конфліктів на селі, але зате раз за разом чинились наскоки на великі й малі міста — з убивствами, грабунками й згвалтуванням.
Для махновців кожна міська людина — ворог, тоді як селянин, багатий чи бідний, — свій брат.
Але це зовсім не було проявом якоїсь національної свідомості — тут важила не різниця мов міста й села, а скоріше безпідставна бундючність «городського» й прихована до часу злість «сільського».

Не можна сказати, щоб село співчувало Махнові та його рухові, якщо вбивства, грабунки й усякий гвалт можна взагалі назвати рухом,
але воно й не виявляло до нього ворожнечі, інколи користуючись і собі з його наскоків на цукроварні й продкомори, щоб при нагоді поживитись і самим.
Якщо подекуди селяни й поважали Махна, то тільки за те, що він завжди додержувався своєї обіцянки — в певний день наскочити на той чи той об’єкт.

Мені спочатку було невтямки, як же міг опинитись у воїнстві Махна такий явно російський суб’єкт, як прибулий із проскурівського шпиталю до нашого полку махновець.

А втім, пояснити це не так уже й важко.
Усе те чорне, що до часу таїться в людських душах на самісінькому споді, під час революційних потрусів, надто таких грандіозних, як Жовтнева революція, виринає на поверхню й вирує, пристаючи в сприятливій для всяких авантур атмосфері до тої чи тої організованої маси.
Жодне військове формування тих часів не могло похвалитись браком у себе такого чужорідного елемента.
Але перевершила всіх армія Махна, де були аж надто сприятливі умови для всякого насильства, здирства й зневаги до будь-яких етичних і моральних понять та норм звичайного глузду.
Тим-то авантурники й пройдисвіти всякої масті й національності охоче ставали під чорний прапор «батька» Махна з гаслом: «Бий білих, поки не почервоніють; бий червоних, поки не почорніють!»

Сам Нестір Махно був далеко не тою гротесковою постаттю, яку ми звикли бачити в наших радянських фільмах.
Чи не найкраще спробував розгадати цю загадкову історичну особу наш український письменник Валеріян Підмогильний у своєму творі «Третя революція».

Махно був не мислитель, не філософ, ані палкий ентузіаст якоїсь — хай і найхимернішої — ідеї.
Це був егоцентрист із вдачею необмеженого й часто-густо жорстокого диктатора.
Але воднораз природа наділила його й неабиякими військовими здібностями.
Це ж Махно вигадав новий рід зброї — кулеметну тачанку, що перейшла потім на озброєння Червоної армії.
Він виробив і свою власну стратегію, що визначалась блискавичними раптовими наскоками, надзвичайною рухливістю всього війська, складеного з кінноти й кулеметних тачанок, та мобільністю цієї своєрідної армії, яка, мов гармошка, могла то звужуватись до кількох десятків вояків, то розгортатись до кількох тисяч, готових за своїм «батьком» мчати у вогонь і в воду.
Піхоти як такої в махновській армії не було.
Піші махновці, як той, що приблудився до нашого полку, або сиділи з кулеметниками на тачанках, або виникали як тимчасовий контингент з усякого люмпену, коли здобувались великі міста й вільно було кожному, кому не ліньки, поживитись чужим добром, пристаючи до розбурханої руйнівної стихії.

Окремі теоретики анархізму, що роз’їздили з Махном у його штабі, та їхні просторікування про анархію як про «матір порядку» являли собою фігове листячко, що ним намагався Махно прикрити безсоромну голизну своєї бридкої практики.

[Гоша]

Влад БевхВы это мнение поддерживаете?

[Влад Бевх]

Влад БевхВы это мнение поддерживаете?

Особого мнения про махновщину не имею. Читал про нее мало и целостной картины пока не сложилось. Но понятно реалии ее мало совпадают с теперешним образом в массовом народном сознании. Исходно это все же сугубо временное явление, черви что возникли на трупе гибнущей страны. живущие паразитизмом - поеданием созданного ранее в период стабильности и труда. Где нибудь в Африке или слаборазвитых районах Азии у махновщины могла бы возникнуть какая то стабильная фаза (вроде Либерии) но в Европе это было обречено на ликвидацию при переходе к стадии стабильности любых гос форм.

[Гоша]

Благодарю.Лихо закрутили ответ.По такому принципу,как у Вас,наши первые добровольческие отряды можно отнести к червям на трупе гибнущей страны.Но Вы, как будто бы, злостно относитесь к сепарам и московии.Как то не сложу пазл.

[Влад Бевх]

По такому принципу,как у Вас,наши первые добровольческие отряды можно отнести к червям на трупе гибнущей страны.

Добробаты занимались войной против внешнего агрессора. Пусть и поддерживаемого ощутимой частью жителей Донбасса. А не самообеспечением.
Ничего общего с махновцами.
А то что пропаганда раздула преступления и эксцессы с ними - так я читал много по истории войны. И регуляры всех стран порой такое совершали - пропагандисты, что хайпят добробаты бы побледнели . Война - очень грязное и мерзкое дело если про нее рассказывать честно и полностью. Вот в США первый раз показали войну щиро населению - Вьетнамскую - населения ужаснулось и сотряслось. И больше американскому народу войну не показывали.

[Гоша]

Вы уходите от прямого ответа.Об изнанке войны мне рассказывать не надо.Я не об этом Вас спрашиваю.
Благодарю за ответы.

[Влад Бевх]

Вы уходите от прямого ответа.

Да вроде не ухожу.
Добробатовцы - добровольные солдаты за страну, нацию.
Махновцы - да, с одной стороны были элементы организации специфической социальной страты, но поглощения , потребления было много больше чем созидания. Если бы махновщина состоялась как какое то незалежное "гуляй поле" - то после выборки грабежами всех нищяков - то было бы жутко нищее и абсолютно бесперспективное общество на уровне самых слаборазвитых стран Африки

Самая "крутая" реализации идеи анархизма была кстати не махновщина. а республика Фиуме. То же ела больше чем создавала, хотя воздушные налеты на континентальную Италию - это забавная техногенная реализация пиратства.
Не работает анархизм.
Ну и выше мнение что махновщина не имела к анархизму вообще отношение. просто "гуляй. грабь, пей пока хаос и безвластие и еще есть что грабить"

[Sanek]

Самая "крутая" реализации идеи анархизма была кстати не махновщина. а республика Фиуме.

Сепаратизм по-итальянски

[Гоша]

Да вроде не ухожу.
Добробатовцы - добровольные солдаты за страну, нацию.
Махновцы - да, с одной стороны были элементы организации специфической социальной страты, но поглощения , потребления было много больше чем созидания. Если бы махновщина состоялась как какое то незалежное "гуляй поле" - то после выборки грабежами всех нищяков - то было бы жутко нищее и абсолютно бесперспективное общество на уровне самых слаборазвитых стран Африки

Самая "крутая" реализации идеи анархизма была кстати не махновщина. а республика Фиуме. То же ела больше чем создавала, хотя воздушные налеты на континентальную Италию - это забавная техногенная реализация пиратства.
Не работает анархизм.
Ну и выше мнение что махновщина не имела к анархизму вообще отношение. просто "гуляй. грабь, пей пока хаос и безвластие и еще есть что грабить"

глубоко в мозгу сидит советская агитация.Что бы как то судить или рассуждать на эту тему,нужно хотя бы жить в селе степной украины и попробовать кормиться с земли.Поговорить со старыми махновцами.Тогда ответы придут сами.А анархизм сам по себе -бред.Я не сторонник анархизма.Да и Махно не был последователем Бакунина и Кропоткина.