FORUMMG.info

Цікаве оздоблення

(с)
Україна найбільш моноетнічна держава з великих у Европі - майже 78% сами себе називають українцями.
Тож досить висока російськомовність у нас не тому що дуже поліетнічні, а наслідок кількох століть надзвичайно агресивної русифікації українців.

Батька Пиночет писал(а): ↑

04 дек 2021, 11:09

Історія цього малюнку дуже цікава, як і історія дівчинки, яка тримає це малюнок
Дивитись з 41:02

сергей канев
13 ч. ·
Записки «английского шпиона». На свой джипик я поставил рацию, как у дальнобойщиков. В дороге слушал их болтовню, анекдоты с перчинкой и всегда знал где стоят посты ГИБДД или возникали пробки. Дело было в марте 2014 года, когда в Крыму уже появились «вежливые люди» из спецназа ГРУ. Я ехал в командировку в Челябинскую область и на трассе «Урал» образовалась многокилометровая пробка. После часа простоя появились продавцы минералки, пирожков и сильно потрепанные путаны (плечевые), привезенные гаишниками. «Уважаемые водители, специально для вас на трассе работают красивые девушки, готовые исполнить все ваши желания» - бубнила рация. Тем временем, в эфире между водителями шло жаркое обсуждение захвата Крыма российскими войсками: «Крым – это золотое дно», «Зауважал Путина и Шойгу», «Надо идти до Киева, а потом до Берлина», «Здорово америкосам хвост прищемили» - бесновалась рация. Наконец я не выдержал: «Ребята, чему вы радуетесь? Европа придумает какие-то ответные меры. Как бы не было большой войны». В ответ меня обложили матюгами, а один дальнобоец стал орать: «Не слушайте его - это засланный хохляцкий агент». Как известно, ЕС ввел экономические санкции и автомобильные перевозки на некоторых европейских направлениях просели от 7% до 80%. Апофеозом стал дополнительный налог «Платон» для дальнобойщиков в интересах компании Ротенберга. Он один из первых попал под санкции, и Путин пообещал ему отбить бабло в России. В знак протеста большегрузы перекрывали трассы, а самые упертые устроили в Химках лагерь с плакатами. Я помнил, как дальнобойщики крыли меня матом, и долго не хотел к ним подходить. Однако, в конце концов, журналист взял вверх и ночью я подъехал к лагерю: «Владимир Владимирович просто не знает, что за его спиной творит Ротенберг», «Мы все понимаем, что Путин борется с ИГИЛом и НАТО и он просто не успевает за всем следить», «Ротенберг действует в интересах европейской мафии» и т.д. Блин, лучше бы я проехал мимо…

котики скрізь

Рост76 писал(а): ↑

07 дек 2021, 23:58

котики скрізь

Не очень люблю котиков...

Sanek,
Мабуть готувати не вмієте жарт із теми ,,Цинік,, дуже милі створіння як і песики

Рост76 писал(а): ↑

08 дек 2021, 00:10

дуже милі створіння як і песики

Не спорю... на вкус и цвет фломастеры разные... но мне собаки ближе
Да и аллергия у меня на кошек Чихаю...

Sanek,
Тоді зрозуміло чому скотики не до вподоби

Рост76, нет, потому что собаки - преданные, верные и любящие, а коты - хитрожопые
Но повторюсь... на вкус и цвет
Мое мнение - это только мое мнение...

Він - Український Солдат. На ньому - канадські берці, потертий британський броник і німецький шолом, але його плечі гордо прикрашають синьо-жовтий і червоно-чорний прапори. В руках - старенький "калаш" з перемотаною ізоляційною стрічкою цівкою і пачка червоних "Прилук". Він - Український Солдат... Раніше йому ніколи не доводилося воювати. Він був робочим на заводі, менеджером по продажах, таксистом, айтішником, фермером, вчителем. Він був контрактником в глухій в/ч, чиї бої обмежувалися учбовим полігоном. Він не вмів і не хотів вбивати... Так тривало аж до жаркої весни 2014 року, коли по телевізору уперше прозвучала дивна абревіатура - АТО, а над містами Донбасу повисли триколорна москальська і колорадівська ганчірки. Відтоді він побачив багато що... Він падав у вертольоті, що горів, під Карачуном. Він на пошарпаній бехі влітав на перекриті барикадами вулиці Маріуполя. Він входив в звільнені від москалів, кадирівців, "казачкОв" і сепарів Слов'янськ і Краматорськ. Він тримав на руках вмираючого товариша в ту страшну ніч під Іловайськом. Він, втискаючись в землю, вижив під градом снарядів на переритій кацапською артилерією Савур-могилі. Він 242 дні утримував покритий руїнами клаптик землі, що колись називався Донецьким аеропортом. Він випустив увесь БК своєї шістьдесятчетвірки по виродках в Дебальцево, поки вони нескінченною хвилею йшли на наші позиції. Він пройшов через полум'я Мар"їнки і Широкіно, Старогнатівки і Ізварино, Авдіївки і Червоного Лиману. Пройшов і вистояв. Адже він - Український Солдат... Він пережив відчай... Смерть товаришів... Боягузтво і зраду командирів... Прокляття одурманеных місцевих жителів, які кричали йому в обличчя "фашист". Нестачу амуніції і продовольства... Але він не опустив руки, не зламався і не занепав духом, адже він - Український Солдат... Він воює не за партійні прапори чи ідеї брехунів політиків. Він воює за мирне блакитне небо над полем стиглої пшениці. За дитячий сміх і посмішки дівчат на вулицях. За тисячі щасливих людей, перед якими він чеканив крок на Хрещатику. За те, щоб ми могли провести чергову ніч в затишних ліжках, не чуючи канонади великокаліберних снарядів. За те, щоб над нашою землею майоріли наші, синьо-жовті і червоно-чорні прапори. Він б'ється за Україну... І він переможе... Адже він - Український Солдат...