Росcия vs Украина и НАТО - блеф или скоро война?

[Bikini]

И что?

И ничего

[Lumen]

В Совфеде предложили запретить выезд за границу людям призывного возраста и повысить штраф за уклонение от повестки.

[Bikini]

Инет: Уж не знаем насколько это правда, но многое говорит о том, что такое как минимум возможно...

Итак, украинские СМИ прямо с утра пишут о том, что в Луганской области “досрочно закончила воевать первая партия «частично мобилизованных» из России” и большом количестве 200-х и, особенно 300-х. По их данным это произошло во время их транспортировки к линии фронта в результате “взрывного происшествия с российским эшелоном”.

В принципе такое возможно, на “затыкание дыр” именно на Луганском направлении мобилизованных и бросают. Да. Без всякой “переподготовки” о чем уже не один раз писали российские СМИ. В общем: если это правда, то жесть полная, ждем официального подтверждения данных.

[Bikini]

Разведка Великобритании считает, что многие призванные подразделения России развернут на линии фронта с минимальной подготовкой. Они, вероятно, будут иметь высокий уровень потерь.

Мобилизированным дают базовые навыки низкого уровня, а сама армия РФ получила "административный и логистический вызов", говорится в сообщении.

[Lumen]

Интересно, мобилизируемые в РФ до конца осознают, что их служба может закончится вот так?

[Батька Пиночет]

мобилизируемые в РФ до конца осознают, что их служба может закончится вот так?

Дякую, друже! Такі фото - услада очей моїх, я такі колекціоную, збираю їх по всіх форумах і - в окрему папочку. Вже не одна сотня набралась. Роблю кліпи з таким шайзе і відправляю на русішшвайнівські форуми.

[Bikini]

Челябинск, местный телеграм-канал пишет, что вчера на вокзале видели железнодорожный состав с такой раритетной техникой.

[Bikini]

Владимир Путиндал российское гражданство Эдварду Сноудену. Он не попадает под частичную мобилизацию в России, так как не служил в российской армии — РИА Новости со ссылкой на адвоката.

[Bikini]

Главнокомандующий ВСУ Валерий Залужный возглавит титульный лист TIME в октябрьском выпуске.

Нынешняя война с Россией не является последней, уверен главнокомандующий Вооруженными Силами Украины Валерий Залужный. О неизбежности грядущих войн он рассказал в интервью Time.

«Зная то, что я знаю о россиянах не понаслышке, наша победа не будет окончательной», – сказал Залужный.

Он считает, что поражение РФ в этой войне станет подготовкой к следующему нападению.

«Наша победа позволит перевести дух и подготовиться к следующей войне», – сказал главком ВСУ.

[Bikini]

Жалобы во время мобилизации в РФ:

«На каком основании сотрудники военкомата Яковлевского городского округа собственноручно в военном билете вычеркивают воинскую должность и пишут то, что им нужно. Мой муж служил в армии, также по контракту, заслужил эту должность, а они себе такое позволяют! Обязательно будет обращение во все инстанции, также и в прокуратуру!».

«С Яковлевского ВО мобилизованных водителей, водителей механиков направили в Воронеж на распределение. При оформлении вновь прибывших пытались на добровольной основе переквалифицировать. Что за беспредел твориться при мобилизации?! На каком основании бойцы ПВО, разведчики и другие военные специалисты должны быть пушечным мясом?! Они в армии не обучались должным образом на стрелков, многие оружие за весь год держали максимум пару раз!».

Интересная тенденция, что не нужны командиры БМП, ПВОшники и прочие "технари", а требуется лишь пехота Можно задуматься...

[Bikini]

Главнокомандующий ВСУ Валерий Залужный заявил, что учился у начальника Генштаба ВС России генерала Валерия Герасимова и перечитал все, что он когда-либо писал. Об этом говорится в посвященном ему выпуске американского журнала The Time.

В интервью Залужный рассказал журналистам, что хранит в своем кабинете сборник произведений Герасимова.

"Я вырос на русской военной доктрине и до сих пор считаю, что вся военная наука находится в России. Я учился у Герасимова. Я читал все, что он когда-либо писал... Он самый умный из людей, и мои ожидания от него были огромными" , – сказал Залужный.

[Bikini]

Представим сценарий.

Правительство США утверждает, что власть в Мексике захвачена куклускланом, и что тамошний куклусклановский режим ущемляет права англоязычного населения мексиканской Калифорнии. От возражения, что президент Мексики мексиканец, и что таких людей в ККК не очень любят, американцы отмахиваются.

Почти год собирают на границе с Мексикой ударную группировку. Пропагандисты с CNN и Fox в унисон расписывают, что мексиканская авиация прекратит свое существование на первый же день конфликта, что мексиканская армия побросает оружие, и что американцы будут в Мехико Сити через три дня.

Война начинается. Мир ошарашен. Американские колонны рвутся вглубь страны. Китай и Россия посылают мексиканцам оружия на миллиарды долларов. Франция и Германия отказываются поддержать США, и даже премьер-министр Канады говорит, что он не будет признавать новое квази-государственное образование в мексиканской Калифорнии.

Начинаются первые военные проблемы. Шестьсот человек из Дельты забрасывают в Международный аэропорт имени Бенито Хуареса, но они сначала спотыкаются там на вооруженном ополчении, потом до них добираются регуляры на стареньких М113, и всех разматывают. Пресс-секретарь Пентагона говорит, что это был отвлекающий маневр, и всё идет по плану.

Американские колонны с грехом пополам доезжают до пригородов Мехико Сити, но со снабжением гигантские проблемы -- не подвезли кока-колы, да и патронов тоже, что наверное даже хуже. Лихие мексиканские кабальерос воруют брошенные Абрамсы и Бредли. Через месяц американцы с позором отходят от вражеской столицы -- но и это тоже был отвлекающий маневр.

Начинают появляться фотки мобилизованных мексиканцев из южных округов США, с винтовками Спрингфилд образца 1903 года. Пропагандисты "Америка Тудей" пишут в фейсбуке: это на самом деле подразделения высокообученных снайперов, и .30-06 Springfield себя ещё покажет. Они же поясняют, что танк М60 ещё очень даже ничего, и даже М48 вполне себе хорош.

У берега Юкатана внезапно тонет авианосец "Нимиц". Пентагон говорил: потонул он сам, матросики не соблюдали мер пожарной безопасности. Пропагандисты добавляют: это была старая калоша, которой уже скоро полвека, и которая была не очень даже и нужна.

Мексиканская артиллерия уничтожает двадцать Абрамсов и сорок Бредли при попытке форсировать Рио-Гранде. Американскому командиру дают за это орден.

После трёх месяцев войны наконец-то захвачен мексиканский штат Чиуауа и половина Соноры. Дальнейшее продвижение завязло, отчасти из-за растущих поставок отличного российского и китайского оружия. Мексиканцы проводят наглый вертолетный рейд против Сан-Антонио, и всё чаще начинают обстреливать города в Аризоне и Техасе. Поражена даже база США в Гуантанамо, где уничтожена дюжина Ф-15.

Американские ВВС абсолютно импотентны, и боятся залетать за линию фронта. По сети расходятся кадры "Апачей" и А-10, которые пускают неуправляемые ракеты с кабрирования, и тут же гасятся назад. Удары США могут наносить только "Томогавками", впрочем хваленые крылатые ракеты безбожно мажут, и попадают по торговым центрам и жилым домам. Оказывается, что вся электроника в них -- бытовая, китайского происхождения. Дела настолько плохи, что США даже умоляют Филиппины продать им немного своих сделанных из говна и палок БПЛА.

Через полгода войны мексиканцы наносят внезапный удар, выходят на границу с США в одном из районов страны, и захватывают больше сотни Абрамсов, Бредли и Паладинов в рабочем состоянии. Байден объявляет о "частичной мобилизации национальной гвардии". Миллионы американцев в панике бегут в Канаду, в Россию и на Кубу -- в общем туда, куда американцев ещё пускают. В армию в основном гребут реднеков из депрессивных районов -- причем, губернатор Западной Вирджинии отказывается проводить в своём штате мобилизацию, объясняя, что у них и так уже весьма большой процент населения в армии.

Какой бы это был позор, а?

[Bikini]

Мобилизация. День шестой.

За последние сутки по всем регионам РФ были мобилизованы 42 392 человека. За все время с начала мобилизации 164 457 человек.

Из призванных за вчерашние сутки 20 013 отправлены в части для прохождения обучения. Остальные застряли на сборных пунктах. Во многих регионах такие застрявшие не получают ни еды, ни воды, ни спальных мест. Многим приходится ночевать на улице, жечь костры, чтобы не замерзнуть. Нет душевых и туалетов. Нет медицинской помощи, которая требуется не только страдающим похмельем «воинам», но и тем, кто от ночевок на свежем воздухе в сентябре успел простудиться.

Из-за нехватки транспорта ситуация с доставкой мобилизованных в части пока только ухудшается. Самые большие проблемы в Центральном федеральном округе, там время ожидания отправки со сборных пунктов увеличилось на 8-12 часов и составляет от 26 до 30 часов.

Из тех, кого отправили в учебки после первых двух дней мобилизации, до 12 тысяч человек планируют перебрасывать к границе с Украиной уже до конца этой недели. Обучение мобилизованных проводится только в некоторых частях, потому что проводить его некому.

[Warisdeath]

Главнокомандующий ВСУ Валерий Залужный возглавит титульный лист TIME в октябрьском выпуске.

Оригінал статті TIME.:

https://time.com/6216213/ukraine-milita ... =183047256

А осьїї переклад:

Всередині українського контрудару, який переломив хід війни
Автори: Simon Shuster and Vera Bergengruen для Time

Валерія Залужного було б легко недооцінити. Поза військовою формою генерал віддає перевагу футболкам і шортам, які відповідають його легкому почуттю гумору. Коли наприкінці липня 2021 року він вперше почув від помічників президента України Володимира Зеленського, що йому пропонують очолити Збройні Сили України, його приголомшеною реакцією було: «Що ви маєте на увазі?». Коли до нього дійшло, що він стане головнокомандувачем, як він розповідає TIME у своєму першому інтерв'ю після початку російського вторгнення, він відчув себе так, ніби його вдарили «не просто нижче пояса, а одразу відправили в нокаут». Він не Джордж Паттон чи Дуглас Макартур.

Але коли писатиметься історія війни в Україні, Залужному, швидше за все, відводитиметься чільне місце. Він був одним з тих, хто витратив роки на перетворення збройних сил країни з незграбної радянської моделі на сучасну боєздатну силу. Загартований роками боротьби з Росією на східному фронті, він належав до нового покоління українських лідерів, які навчилися бути гнучкими і делегувати рішення командирам на місцях. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення та розумна тактика ведення бойових дій на ранніх етапах війни допомогли нації відбити російський натиск. «Залужний проявив себе як військовий розум, якого потребувала його країна», - писав американський генерал Марк Міллі у травні для TIME про свого колегу. «Його лідерство дозволило українським збройним силам швидко адаптуватися і перехопити ініціативу на полі бою у росіян».

Зараз ця ініціатива здійснила ключовий поворот на користь України. Найбільшим досягненням Києва з початку війни в лютому став блискавичний контрнаступ на північному сході країни на початку вересня, який приголомшив російські війська, які втекли в безладі і поступилися великими ділянками окупованої території. У поєднанні з другою операцією на півдні, українські війська заявляють, що менш ніж за два тижні вони вирвали з-під російського контролю понад 6000 кв. км, звільнивши десятки населених пунктів і перерізавши ворожі лінії постачання. Спритна гра української армії в дезорієнтацію, коли вона оголосила про контрнаступ на півдні, а потім атакувала на північному сході, захопила росію зненацька. І це підтвердило аргументи українців про те, що співпраця розвідки і мільярди доларів, надані західними союзниками у вигляді зброї і матеріальних засобів, дадуть результати на полі бою.

Раптові перемоги прийшли в критичний момент у війні, яка стала війною на виснаження. У міру того, як економічний тиск наростав по всій Європі і в усьому світі, скептики починали сумніватися, чи зможе Україна витримати затяжну боротьбу. Драматична поразка вразила Москву, змусивши кремлівських пропагандистів визнати невдачу і посилити військовий і політичний тиск на президента Росії Владіміра Путіна. У відповідь 21 вересня він оголосив перший масовий призов з часів Другої світової війни, часткову мобілізацію до 300 000 громадян.

Українські та американські офіційні особи вважають, що війна буде довшою і кривавішою, ніж більшість уявляє. Путін показав, що він готовий жертвувати своїми військами і чинити звірства, щоб виснажити свого супротивника. У своїй погрозливій промові він попередив, що «не блефує», коли погрожує використати все, що є в його розпорядженні, для захисту Росії - натяк на ядерну зброю. Нещодавній український наступ може бути поворотним моментом, але це не вирішальний удар. «Озираючись назад, ми будемо дивитися на це як на битву при Мідвеї», - говорить Ден Райс, ветеран армії США і керівник керівного складу у Вест-Пойнті, який служить спеціальним радником Залужного, маючи на увазі вирішальну битву 1942 року, яка передувала ще трьом рокам війни.

Залужний - лише один з багатьох українців, відповідальних за стійкість і прогрес найчисленнішої армії країни. Серед інших ключових офіцерів - генерал Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ України, який керував обороною Києва, а нещодавно - контрнаступом на сході, та Кирило Буданов, голова Служби військової розвідки України. Але після Президента, Залужний став обличчям військових зусиль. Його постать всюдисуща в українських соціальних мережах. На одному з широко поширених зображень «залізний генерал» стоїть на колінах перед ридаючою матір'ю одного зі своїх солдатів, схиливши голову в скорботі перед труною. На іншому він посміхається, головуючи на весіллі одного зі своїх військовослужбовців під час затишшя в бойових діях. Фан-канали в Telegram налічують сотні тисяч підписників, багато хто змінив свій профіль на фотографію генерала з руками, складеними у формі серця. «Коли Залужний заходить у темну кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», - жартує одне вірусне відео в TikTok.

Важко передбачити, куди піде війна і яку роль у ній відіграватиме Залужний. Але чи не вперше зараз здається можливим, що армія, якою він командує, може досягти перемоги.

Залужний пив пиво на дні народження своєї дружини, коли вийшов на вулицю, щоб відповісти на дзвінок мобільного телефону, і дізнався про своє нове призначення. Звання та статус 48-річного генерала на той час були набагато нижчими за посаду, яку йому пропонував Зеленський. Головнокомандувач Збройних Сил України - найвище військове звання в країні, яке має лише сам Президент. Висота цієї сходинки викликала відчуття, схоже на запаморочення. «Я часто озирався назад і запитував себе: Як я в це вляпався?» розповів Залужний у червневому інтерв'ю виданню TIME.

Декому цей вибір здавався поспішним. Хоча він заробив репутацію агресивного і амбітного командира, Залужний також вважався таким собі дурником, більш відомим тим, що він більше бавився зі своїми військами, ніж дисциплінував їх. Він народився в радянському військовому гарнізоні на півночі України в 1973 році і каже, що мріяв стати коміком, як і сам Зеленський. Замість цього він пішов слідами своєї військової сім'ї, вступивши до академії в Одесі в 1990-х роках, коли Радянський Союз розпався, а Україна занурилася в кризу.

Залужний просувався службовими щаблями разом з новим поколінням офіцерів, які поєднали дуже різні епохи: виховані в Радянській Україні, але які прагнули позбутися військових догм СРСР. Для своєї магістерської роботи Залужний проаналізував військову структуру США. Побачивши, що українські збройні сили все ще обтяжені радянською моделлю, яка покладалася на жорстке прийняття рішень зверху, він почав впроваджувати зміни, щоб відобразити сили США та партнерів по НАТО.

Залужний пройшов шлях від командира взводу до керівництва силами країни на східному фронті після анексії Криму Росією в 2014 році. На цій посаді він розвивав молодших офіцерів і заохочував до більш гнучкого прийняття рішень, передаючи повноваження командирам на місцях. На відміну від російської армії, сержанти не будуть «цапами-відбувайлами», а скоріше справжніми заступниками, призначеними для створення трубопроводу військових талантів, сказав він в інтерв'ю 2020 року, опублікованому Міністерством оборони України. «Шляху назад немає», - сказав він, - до «армії 2013 року».

Але Залужний також поважав і захоплювався інституціями своїх російських колег. У своєму кабінеті він зберігає зібрання творів генерала Валерія Гєрасімова, керівника російських збройних сил, який старший за нього на 17 років. «Я був вихований на російській військовій доктрині, і я досі вважаю, що вся наука про війну знаходиться в Росії, - каже Залужний.» Я вчився у Гєрасімова. Я прочитав все, що він коли-небудь писав... Він найрозумніший з людей, і мої очікування від нього були величезні».

Коли Зеленський вступив на посаду в 2019 році, війна на сході України йшла вже п'ятий рік, і Залужний був виконуючим обов'язки командувача в зоні бойових дій. Йому випало ознайомити нового президента з військовими операціями та структурами командування. Він знав, що Зеленський ніколи не служив в армії, і не планував навчати його тактичним тонкощам ведення війни. «Йому не потрібно розбиратися у військовій справі так само, як у медицині чи будівництві мостів», - каже Залужний. На його подив, Зеленський, схоже, погодився. «Це виявилося однією з найсильніших рис [Зеленського], - каже Олексій Мельник, колишній помічник міністра оборони України. Він дозволив своїм генералам керувати «без прямого втручання у військові справи».

У 2020 році Залужний керував амбітними військовими навчаннями, які включали випробування протитанкової ракети Javelin. Під спостереженням президента з оглядового майданчика демонстрація провалилася, і експерти на українському телебаченні почали обговорювати поганий знак для національних збройних сил. Залужний був впевнений, що в офісі президента його будуть називати «невдахою з несправними Javelin».

Проте Зеленський продемонстрував рішучість позбутися старшого покоління чиновників у пошуках свіжої крові, а також звичку підвищувати керівників, з якими він відчуває взаєморозуміння, незалежно від рангу. У липні 2021 року, коли росіяни стягували танки до кордону, а американці попереджали, що незабаром Україна може зіткнутися з повномасштабним нападом, президент вирішив поставити Залужного на чолі. «Я висловив свою думку, що він мені здається досить професійною, розумною людиною, - розповідає Андрій Єрмак, керівник штабу Зеленського. «Але рішення прийняв президент».

На відміну від Зеленського, який скептично ставився до повідомлень розвідки про неминучість широкомасштабного російського вторгнення, Залужний був частиною корпусу українських офіцерів, які вважали це питанням часу. За кілька тижнів після вступу на посаду він почав впроваджувати ключові зміни. Офіцери могли вільно відкривати вогонь у відповідь «з будь-якої наявної зброї», якщо вони потрапляли під обстріл, без необхідності отримання дозволу від старших командирів. «Нам потрібно було відбити у них бажання атакувати, - каже Залужний. «Нам також потрібно було показати свої зуби».

На початку лютого тиск його нової ролі почав даватися взнаки. Розпочатий масштабний комплекс військових навчань за участю тисяч українських військовослужбовців став розчаруванням, причому основні маневри мали імітувати російський напад, викриваючи тріщини в українській обороні. На думку Залужного, ці навчання були центральним елементом оборонної стратегії України, її найкращим шансом на виживання, а командування не сприйняло їх достатньо серйозно. «Я провів годину, кричачи, - згадує він. «Я втратив контроль над собою». Чоловіки, які сиділи за столом, були переважно старші і досвідченіші за Залужного, який не мав репутації людини, що втрачає самоконтроль. «Я пояснив їм, що якщо вони не впораються, то наслідки будуть коштувати не тільки нам життя, але й нашій країні».

Після вибуху генерали прискорили підготовку. Вони передислокували і замаскували військову техніку, виводячи війська і озброєння з баз і відправляючи їх у рейди по країні. Це були літаки, танки, бронетехніка, а також зенітні батареї, які незабаром знадобляться Україні для контролю над своїм небом. «Запах війни неможливо переплутати, - каже Залужний, - і він вже витав у повітрі». Але коли справа дійшла до деталей його стратегії, Залужний тримав їх у таємниці. «Я боявся, що ми втратимо елемент несподіванки, - каже він. «Нам потрібно було, щоб противник думав, що ми всі перебуваємо на своїх звичних базах, куримо траву, дивимося телевізор і пишемо пости у Фейсбуці».

Коли вранці 24 лютого почалося вторгнення, генерал мав дві стратегічні цілі для оборони України. «Ми не могли допустити падіння Києва, - сказав він. «І на всіх інших напрямках ми повинні були пролити їхню кров, навіть якщо десь для цього доведеться втратити територію». Іншими словами, мета полягала в тому, щоб дозволити росіянам просунутися вперед, а потім знищити їхні колони на фронті і лінії постачання в тилу. На шостий день вторгнення він дійшов висновку, що це спрацювало. Росіяни не змогли захопити аеропорти навколо Києва і просунулись достатньо глибоко, щоб почати напружувати лінії постачання, залишаючи їх вразливими.

Міллі, американський колега Залужного, був дещо вражений, коли побачив, що українці тримаються. Він запитав Залужного, чи планує той евакуюватися у безпечніше місце. «Я сказав йому: «Я вас не розумію», - розповідає Залужний. «Для мене війна почалася у 2014 році... Я не тікав тоді, і не збираюся тікати зараз».

Він теж був здивований промахами Росії. Коли ворог зіткнувся з сильним опором або втратив можливість поповнення запасів, він не відступив і не перейшов на інший підхід. «Вони просто гнали своїх солдатів у бійню», - сказав Залужний. «Вони обрали той сценарій, який мене найбільше влаштовував».

Навіть в той час, коли США і союзники продовжували надавати країні мільярди доларів військової допомоги, новини були похмурими. Росія завдала удару по стратегічному портовому місту Маріуполь, вбивши тисячі мирних жителів. У травні сотні українських бійців, які захищали останній оплот міста, металургійний комбінат «Азовсталь», здалися в полон. (Понад 150 були повернуті 21 вересня в результаті обміну полоненими, в тому числі п'ять вищих українських командирів). У містах і селах, окупованих російськими військами, були виявлені масові поховання. Тим не менш, українські офіційні особи наполягали на тому, що вони можуть перемогти. «Ми будемо боротися до останньої краплі крові», - сказав Залужний в інтерв'ю виданню TIME.

Через кілька тижнів Україна почала робити те, що вразило військових аналітиків. З верхівки уряду українські чиновники, включаючи Зеленського і міністра оборони Олексія Рєзнікова, почали публічно заявляти про підготовку до широкомасштабної операції з відвоювання території на півдні. В очікуванні наступу росія почала передислокацію військ, включаючи деякі з найбільш елітних підрозділів з інших регіонів для посилення своїх позицій на півдні. 29 серпня українські військові оголосили про початок довгоочікуваного південного наступу.

Але були ознаки того, що відбувається щось інше. «У нас йде війна не тільки на півдні», - заявив 1 вересня Олексій Данилов, голова Ради національної безпеки і оборони України, в інтерв'ю виданню TIME. «Лінія фронту має довжину 2500 км». Багато експертів сумнівалися, що Україна буде здатна організувати контрнаступ на одному фронті, не кажучи вже про два.

Через п'ять днів українські війська завдали раптового удару на північному сході країни. Росіяни були захоплені зненацька. Багато з них втекли в безладі, кинувши зброю і техніку. Місцеві репортажі змальовували принизливу картину відступу, описуючи солдатів, які крали одяг, велосипеди та автомобілі цивільного населення, щоб врятуватися втечею.

За шість днів українські військові відвоювали приблизно 3000 кв. км утримуваної росією території, включаючи стратегічно важливі залізничні вузли, які використовувалися для постачання своїх сил. Удар приголомшив Кремль, американських офіційних осіб і навіть найвищих українських посадовців. «Я навчив себе стримувати свої очікування, щоб потім не розчаровуватися», - розповідає Рєзніков в інтерв'ю TIME. «Деякі прориви відбулися трохи швидше, ніж планувалося».

Допомогли також розвіддані і передове озброєння, надане Заходом. «Вони давали нам місце розташування ворога, скільки їх там знаходиться, і що вони там зберігають, - каже Рєзніков. «Потім ми наносили удар». Хаймарси, надані Пентагоном, дозволили Україні знищити склади боєприпасів, ПММ та командні пункти. Більш легкі транспортні засоби, такі як американські Хаммери, а також вантажівки і танки, надані Великою Британією, Австралією, Нідерландами, Польщею та Чехією, дозволили їм перевершити росіян в маневреності. «Українці продемонстрували набагато вищий рівень розподілу операцій на тактичному рівні, - каже Джеффрі Едмондс, колишній аналітик ЦРУ і директор з питань росії в Раді національної безпеки. «Вони набагато більш дисципліновані».

Українські офіційні особи також кажуть, що вирішальне значення мала гнучка командна структура, яка дозволила їм скористатися швидким колапсом військ росії. «Українська армія має свободу приймати рішення на кожному рівні», - каже Рєзніков, порівнюючи її зі стандартами НАТО. «Вони роблять це швидко, на відміну від росіян».

Українські офіційні особи обережно розподіляють відповідальність за військові успіхи, досягнуті станом на сьогодні. «Це історія не однієї зірки, а сузір'я нашої військової еліти», - каже Рєзніков, називаючи довгий список відомих офіцерів збройних сил - піхоти, флоту, військово-повітряних сил, медичного корпусу та інших.

Ходять чутки про напруженість у відносинах між Зеленським та його вищим військовим командуванням, хоча президент та його помічники від них відхрещуються. «Так званий конфлікт із Залужним був вигаданий нашою опозицією від початку і до кінця, - каже Олексій Арестович, помічник Зеленського та ветеран військової розвідки України. «З одного боку, він явно вигаданий. З іншого - це має болючий ефект, тому що розпалювання конфлікту між військовим командиром і верховним головнокомандувачем - це катастрофа».

Загартовані війною українські лідери знають, що нещодавні успіхи лише виграли час. «Росія зробила ставку на цю війну», - каже Данилов, голова Ради національної безпеки і оборони України. «Путін не може програти. Ставки занадто високі».

Операції України на півдні просуваються повільно. З наближенням зими Київ повинен подбати про те, щоб не перенапружувати свої сили. І тут діють сили, які Україна не може контролювати. Енергетична криза, що насувається, може зменшити військову підтримку Заходу, оскільки Росія вже скоротила постачання газу до Європи з 40% до 9%.

Зі свого боку, Залужний готується до довгої і кривавої боротьби. «Знаючи те, що я знаю про росіян з перших рук, наша перемога не буде остаточною, - сказав він в інтерв'ю TIME. «Наша перемога дасть можливість перевести подих і підготуватися до наступної війни». - за матеріалами Леслі Дікштейн і Сіммоне Шах.

https://www.patreon.com/posts/72459533

[Warisdeath]

[Warisdeath]

Путін готується збільшити витрати на оборону на 43%

Президент РФ Путін планує витратити на військові потреби набагато більше, ніж планувалося спочатку, оскільки Росія адаптує бюджет до потреб тривалої та дедалі дорожчої війни в Україні.

Так, відповідно до трирічного фінансового плану, витрати на оборону тепер перевищать початкові бюджетні припущення наступного року більш ніж на 43%, тоді як відповідна категорія національної безпеки та правоохоронних органів зросте більш ніж на 40%.

Витрати на "національну оборону" становлять майже 5 трлн руб. ($84 млрд), або 3,3% валового внутрішнього продукту, за часткою витрат на другому місці після соціальних програм уряду.

У бюджетному плані вартість призову в 2023 році закладена в розмірі майже 16 млрд руб., а в 2024-2025 роках – 16,5 млрд руб. щорічно. Більшість інших деталей військових витрат залишаються засекреченими, і оприлюднюються лише загальні цифри.

За даними SIPRI, який відстежує світову збройову промисловість, минулого року Росія входила до п’ятірки найбільших витрат на оборону у світі. За оцінками аналітичних центрів, у 2021 році Кремль збільшив витрати на військові витрати на 2,9%, до $65,9 млрд, що стало третім роком поспіль після падіння у 2016-2019 роках.

[Warisdeath]

В Усть-Илимском военкомате Иркутской области один из мобилизованных выстрелил в военкома.

Напередодні вбивства воєнкома в російському Усть-Ілімську пропагандист Соловйов пропонував розстрілювати відповідальних за мобілізацію в рф

[Bikini]

Соловйов пропонував розстрілювати відповідальних за мобілізацію в рф

Себя пусть заодно убьет! Желательно в прямом эфире.

[Влад Бевх]

Гм. Донік нібито потверджує що дійсно ЗСУ накрили ракетним ударом потяг с мобілізованими росіянами що їхав на фронт...

[Warisdeath]

"Втарая армія міра", - кричали вони. І весь світ вірив їм


Цілий день мені це відео на очі попадає. Як читаю про що воно, то і не хотів дивитися. Але ж воно у всіх стрічках. Подивився.
Мамарідна Ну як так? Як?