Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Тут очередной дрон, не имеющий аналогов, презентовали, идут эпистолярные битвы о высоких технологиях, процессорах, контроллерах и прочих микросхемах.
А у меня 70 процентов обращений от родственников мобилизованных (и не только), которые ищут своих мужей или сыновей, заканчиваются такими словами: «Мы делали запрос в Минобороны о его местонахождении и состоянии, пришло письмо что в числе погибших, раненых и безвестно пропавших его нет, сказали ждите сам выйдет на связь. Но на связь он не выходит уже почти два месяца».
Ладно, я могу понять, что нет связи, нельзя выходить в эфир, живем в лесу, молимся колесу. Но где наша полевая почта? 80 лет назад в любом конце страны человек мог опустить в ящик свое письмо и быть уверенным, что оно дойдет до фронта. И ответ будет.
До войны нашу страну называли самой читающей в мире. В войну она стала - самой пишущей. За четыре года Великой Отечественной почтальоны доставили адресатам 10,7 миллиарда треугольников, открыток, секреток...
Где наша полевая почта сегодня? Как женам отправить посылку своим мужьям? Почему они вынуждены узнавать у журналистов, как переслать своим родным зимние кальсоны и теплые носки? Знаю, есть положительные примеры, где командование частей постоянно работает с родственниками. Но это, к сожалению, не система.
Северодонецк. Ноябрь 2022.
Как видно на видео, город мертв и заброшен.
Ни одного подъемного крана, никаких признаков восстановительных работ. Просто пришли оккупанты, разрушили, бросили и подают это как «освобождение».
ВКС РФ готовятся к новому массированному удару по Украине. На спутниковых снимках отмечается большое количество бомбардировщиков Ту-95 и Ту-160 на авиабазе "Энгельс-2" в Саратовской области.
80 лет назад в любом конце страны человек мог опустить в ящик свое письмо и быть уверенным, что оно дойдет до фронта. И ответ будет.
Він дурак? Чи просто косить під дурачка?
Хоча. Мрії можуть здійснитися. Коли бої будуть йти на території Брянської, або Белгородської Народних Республік, тоді можна і листування організувати. Та можна і листоношу найняти буде!. Щоб по-справжньому, як у дідов.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Сами и называли. Причем не "до войны", а еще во времена СССР.
Кстати, они уже смело пишут "война". А как же СВО? Как же суды за плакаты "нет вобле" и реальные сроки людям?
Или военкоры у них неприкасаемые?
Сами и называли. Причем не "до войны", а еще во времена СССР.
Я про це і кажу, що самі казали і самі вірили. Власне, нічого з часів СРСР не змінилося. Вони досі самі кажуть і самі вірять. Так і живуть у своїй реальності
А про "війну" замість СВО можна, тим, хто її підтримує. А от тих, хто проти війни, то їх чекає автозак.
Паралельна реальність вона ж паралельна у всьому. Миру ні - да війні!!!
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
В продовження теми паралельної реальності!
Послухайте огляд вчорашнього телебачення на росії. Тут прекрасно все! Я навіть хотів розмістити в темі чудес, але залишаю тут, бо все-таки всі їхні вологі мрії навколо війни.
Від розподілу України Польщею до Гаазького трибуналу.
Тут, правда, цікаво! Не пошкодуєте))
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Эта страница специально создана для пропагандистских материалов пропагандиста порошенковской ботофермы Warisdeath и сочувствующих ему, для того чтобы...