США отримують пріоритет у розвідці, видобутку та переробці стратегічних копалин в Україні. Йдеться про:
— нафту, газ, уран, вугілля;
— літій, титан, цирконій, рідкоземельні метали;
— золото, срібло, мідь, графіт, нікель, плутоній та ін.
Тобто — все, що має глобальне значення і великий попит.
2. Особливі умови для американських компаній
— Податкові пільги: звільнення від частини податків, включно з деякими зборами, рентами і відрахуваннями.
— Фінансова свобода: виводити прибутки у доларах можна без обмежень.
— Захист інтересів: Україна не має права змінювати закони, які можуть зашкодити американському партнеру. Якщо змінить — має компенсувати збитки.
— Приватизація й ліцензії: компанії США отримують пріоритет на участь у розподілі спецдозволів, ліцензій, державно-приватних проєктів.
3. Що гарантує Україна
— Забороняється відкликати дозволи, навіть у надзвичайних умовах.
— Всі ділянки і ресурси, до яких надається доступ, захищені від націоналізації.
— Всі угоди з американцями мають виконуватись у повному обсязі — навіть якщо зміниться влада або закони.
4. Гроші — тільки на умовах США
Україна зобов’язується не оподатковувати перекази в доларах, не затримувати конвертацію валюти, не блокувати платежі.
США можуть виводити кошти з України без обмежень — через банки, рахунки, фонди.
5. Угода — понад українські закони
Документ має вищу юридичну силу, ніж частина норм українського законодавства. Якщо щось суперечить — діє угода.
6. Пріоритет на контракти і ресурси
Якщо третя країна пропонує вигідніші умови — США отримують право першої відмови. Україна не має права укласти контракт, не запропонувавши його спочатку американцям.
7. Термін дії — безстроково
Угода діє до того моменту, поки обидві сторони не погодяться її припинити. Одна сторона не може скасувати її самостійно.
Висновок
Фонд відбудови — це ширма. Реальний зміст угоди — контроль США над українськими надрами. Америка отримає ресурси, пільги, гарантії й виняткові умови. Україна — частку в прибутках і зобовʼязання не втручатись.
Більше 30-ти років жили і знати не знали, навіть не цікавилися чи є у нас ті рідкісноземельні копалини. Але після шуму навколо цієї угоди ми всі почали прискіпливо вивчати що там написано. І ясна річ, що бачимо лише зраду зрадную і все пропало. Аааа, у нас все відберуть, ми ні на що не маємо права і так далі. Все, як ми можемо у всій нашій звичній красі.
Я кажу про всіх нас. Сам такий же.
А нічого, що цю угоду мають ратифікувати у парламенті? І ніхто не знає коли це станеться. А нічого, що ніхто не знає коли і де почнуться роботи по геологорозвідці? Більше того, ніхто не знає, а чи взагалі знайдуть у нас ті копалини і в якій кількості?
А якщо і знайдуть, і почнеться видобуток їх, то на це підуть роки, а на отримання прибутку ще більше років. А ми вже посипаємо голову попелом.
Щось в нас є смішне і сумне одночасно, і якесь дитяче
А саме головне про що ми дізналися завдяки цій угоді, що виявляється що у нас давним давно є власники ліцензій на видобуток цих копалин. І що? Зрозуміло, що багато чого працює, але ж багато такого, що працює як Фірташ. А скільки росіян було і власниками, і співзасновниками? І добре, якщо це вже в минулому і зараз вже немає росіян, але ж ми так сильно чомусь не цікавимося чи залишилися ще російські компанії на нашому ринку? Зато ми стали в позу від американців. Ну хіба це не дивно?))
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Друзі, а яке ваше ставлення до нападу, що днями відбувся?
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Квітнева прем’єра балету «Соляріс» у Львівській національній опері стала справжньою сенсацією цього театрального сезону. Композитор Олександр Родін, автор лібрето Василь Вовкун і хореографка Катерина Курман продемонстрували справжню творчу сміливість, коли перенесли на балетну сцену роман, який вважається одним із найскладніших для будь-якої художньої інтерпретації.
Станіслав Лем, як відомо, був незадоволений екранізаціями «Соляріса» і вважав, що режисери спрощують його сюжет – сюжет, який для самого великого львів’янина міг здаватися неосяжним, як сама галактика. І в цьому разі те, що не вдається передати мовою кінематографа, можна виразити саме мовою балету.
Бо «Соляріс» – це балет про пошук гармонії, про намагання встановити контакт там, де він, здавалося б, неможливий. Це про здатність людини відчувати, розуміти і прагнути взаємодії. І цей балет, що завершується перемогою контакту, особливо важливий для українського глядача. Бо він дає надію: людство здатне повертатися до нормальності, шукати діалог навіть у найтемніші часи.
«Соляріс» дарує це сподівання саме тоді, коли здається, що порозуміння недосяжне, коли люди губляться у власних комплексах і ненависті, коли інша форма життя видається настільки ворожою й далекою, що навіть смерть здається кращим вибором, ніж подальше прагнення зрозуміти. І, зрештою, виникає бажання знищити інше – лише за те, що воно інакше.
Саме тому ще у глядацькій залі я пригадав інший роман Лема – «Фіаско», останню книжку його довгої космічної епопеї. «Соляріс» я читав ще в дитинстві, і тому львівський балет повернув мене до самого себе – юного, сповненого сподівань і віри, що світ можна змінити. Що навіть найболючіші розчарування не завадять нам досягти гармонії та порозуміння, яке Родін переклав на мову музики.
А «Фіаско» я прочитав уже дорослою людиною. Не такою дорослою, як Лем, коли він писав цей роман, але з певним життєвим і політичним досвідом. І я розумів, що письменник має рацію: у спробі будь-якого контакту людство здатне діяти так, як герої цього роману, – тобто знищувати іншу цивілізацію, якщо її неможливо зрозуміти. «Фіаско» – це розчарування Лема не в космосі, а у Землі. І моє розчарування в політичному процесі. Якби хтось наважився написати балет за цим романом, це була б дуже жорстка і трагічна музика – аж ніяк не музика сфер.
І ось – поки на сцені Львівської опери танцюють «Соляріс», на політичній сцені один за одним розігруються акти «Фіаско». Ми переконуємось, наскільки незрозумілим і ворожим може бути інше – хоча б на прикладі поведінки нової американської адміністрації. Дональд Трамп, схоже, щиро не усвідомлює, що в сусідній Канаді чи у європейців можуть бути цінності й пріоритети, відмінні від грубого заробітку. Він не хоче знати, що люди можуть просто хотіти бути канадцями чи українцями – і це для них не менша цінність, ніж союз з Америкою чи Росією. Про Гренландію, яку просто планують «засипати грошима», щоб вона забула про свою самобутність, я вже й не згадую.
І це дуже схоже на зарозумілість Путіна. Адже російський президент набагато раніше почав демонструвати повну зневагу до бажань інших. На початку свого політичного шляху він був переконаний, що якщо правильно організувати голосування чи референдуми, сусіди Росії просто забудуть про свою незалежність і повернуться до Москви. А коли з’ясувалося, що це маячня, він почав стріляти. Саме так, як у романі Лема, написаному ще за радянських часів.
І хай це назавжди залишиться для нас питанням без відповіді: чому коли на сцені й у наших душах перемагає «Соляріс» і ми всі так прагнемо гармонії й порозуміння – у житті торжествує «Фіаско», а самозакохані малоосвічені люди намагаються диктувати іншим правила життя й навіть не цікавляться, що ми відчуваємо, про що мріємо.
Так, ця зневага – один із головних маркерів української національної історії. Українців позбавляли мови, культури, історії, права на існування. Вважали їхні прагнення до державності анекдотом. А тепер, коли ця державність є, – відмовляються її визнати на тій підставі, що частину регіонів вдалося підкорити чужій мові й культурі.
І ось уже представник американського президента повертається зі столиці колишньої імперії й пояснює, що війна – це тому, що Росія хоче повернути те, що вона сама спаплюжила. Те, що намагалася перетворити на своє – і так і не змогла.
Саме тому цей океан – метафора України. Його не можна примусити жити за чужими законами. Але й неможливо зруйнувати.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Соляріс як раз вельми простий по ідеї.
Що порозуміння між розумами може бути неможливе.
Лем був невдоволений тарковським бо той в кінці сплюндрував ідею Лема - показав ʼостровиʼ - що розуміння все ж можливе.
Про американську екранізацію де лишили лише лінію померлої (самогубці) бувший дружини ГГ та її клонів Лем взагалі нічого не сказав :-)
Нам зараз корисніше памʼятати саме те що порозуміння може бути в принципі недосяжне.
Соляріс я читав під час строкової служби в радянській армії. Дві книги на російській мові (фантастика і пригоди) в мене зразу спіонерили причому гадаю що офіцери, а ось Соляріс на українській лежав собі спокійно в тумбочці :-)
"Троянський кінь" Трампа в угоді про надра: буде зрада чи перемога?
У Верховній Раді завтра, якщо все пройде без ексцесів, мають остаточно затвердити ту саму багатостраждальну угоду про копалини – найпрекраснішу та найкращу угоду, як її любляче називає Трамп. Проте загадкою й досі залишаються деякі таємні частини цієї угоди, які нібито не показали депутатам (або показали?) та просять затверджувати "кота в мішку".
У новому інтервʼю з дипломаткою Ланою Зеркаль якраз і намагались розібратись із цією заплутаною історією навколо угоди, а також врешті зʼясувати, чи такий страшний той чорт, як його малюють. Адже у США запевняють, що угода подарувала Зеленському "флеш-рояль" – той самий, який Трамп не міг знайти під час сварки в Овальному кабінеті.
Які випливають сюрпризи в угоді про надра, до чого тут корупція та що зміниться після цього? Дивіться у відео! А також про те, як Путін "кидає" Трампа об асфальт своїми заявами, скільки ще залишилось "жити" російській нафті та чому новий канцлер Німеччини Мерц вочевидь буде боятись давати нам "Тауруси". Розмова з Ланою Зеркаль уже на каналі
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
(С)
Простими словами та без води:
Висновок
Фонд відбудови — це ширма. Реальний зміст угоди — контроль США над українськими надрами. Америка отримає ресурси, пільги, гарантії й виняткові умови. Україна — частку в прибутках і зобовʼязання не втручатись.
Украина сама растоптала остатки собственного суверенитета и все подарила США - потому что США как говорил Порошенко - это ж наш стратегический партнер. И ничео что в Конституции написано что недра принадлежат народу.
И что там в тех документах написано все равно никто не знает - даже Рада проголосовала не читая за кота в мешке - понятно что США заработают денег на наших ресурсах - а наш бюджет недополучит налогов.
Это просто еб$ный стыд.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
dnepr7, І шо? Я питав хто купив і є власником, а не інвестором. Чи ти проти інвестицій?
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Украина сама растоптала остатки собственного суверенитета и все подарила США
«А должна была быть марионеткой Москвы! Как смеют эти хохлы поступать независимо от России!»
А вот хуй вам в жопу чтобы голова не шаталась.
Никакая сила в мире теперь не вернет Украину в сферу контроля России. Путин создал навечно идеального врага для России и русских из Украины.
За это сообщение автора Влад Бевх поблагодарили (всего 2):
Влад Бевх, Украина должна была быть нейтральной внеблоковой страной - так это и прописано в Декларации о суверенитете Украины - это основной документ которым создалось Государство его невозможно отменить или изменить его текст.
А Вам главное быть марионеткой - хоть чьей-то но марионеткой.
Командир танка Т-62м Вас категорически приветствует.
dnepr7 писал(а):Влад Бевх, Украина должна была быть нейтральной внеблоковой страной - так это и прописано в Декларации о суверенитете Украины - это основной документ которым создалось Государство его невозможно отменить или изменить его текст.
"Украинская ССР торжественно провозглашает о своем намерении стать в будущем постоянно нейтральным государством, которое не принимает участия в военных блоках и придерживается трех неядерных принципов: не принимать, не производить и не приобретать ядерного оружия."
..намерена стать в будущем..
Надеюсь, тебе пояснять за разницу между "должна быть" и "намерена когда-то стать" не нужно.. ;)
За это сообщение автора Lis1980 поблагодарили (всего 3):
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.