Просто интересные исторические факты.

[Warisdeath]

Дууууууууже цікаві історичні факти

Скільки ж у нас спільного. Нам їхній досвід треба вивчати і застосовувати. У всьому.
Особливо вразило те, що ідіш - діалект німецької. 80 відсотків євреєв спілкувались німецькою.
Голокост...
Українці майже в такій кількості спілкуються російською...

[Warisdeath]

Любимое хобби Чарльза придало ему, так необходимое в ту ночь, спокойствие в душе и рационализм в поступках. Он спасся сам и помог спастись многим другим.

І скажіть після цього, що алкоголь шкодить здоров'ю і життю

[Влад Бевх]

И к рекордам бизнеса.

Джон Раснак, склонный к риску трейдер балтиморской "дочки" Allied Irish Banks, регулярно фальсифицировал данные о трансакциях, которые он якобы совершил, чтобы компенсировать большой процент ценных бумаг с высоким риском в своем инвестиционном портфеле.

Потери составили 691,2 млн. долл. Когда Allied Irish обнаружил злодеяния трейдера, тот был немедленно уволен. Джон Раснак не сумел превзойти абсолютный рекорд ущерба, установленный знаменитым Hиколасом Лисоном, - 1,4 млрд. долл. и банкротство Barings Plc., британского банка с безупречной репутацией и 232-летней историей. Однако он заслужил почетное второе место.

[Влад Бевх]

-

[Влад Бевх]

-

[Lumen]

Римская Империя vs Монгольская Империя на вершинах своего развития.

[Рост76]

[Влад Бевх]

Andrii Kondratenko
6 сентября 2020 г. ·
Насправді д`Артаньян не рятував королеву Анну Австрійську від підступів кардинала Рішельє. На той час д`Артаньян був дуже малий. Підвіски їй привіз кур`єр від Бекінгема, а зникнення двох з них герцог помітив сам. Зрізала їх коханка Бекінгема леді Клерік, аби помститися.
Кохання між королевою та герцогом спалахнуло багато в чому через те, що король Людовік ХІІІ був до неї байдужий. Він більше по чоловікам... До речі, герцог Бекінгем починав як коханець короля Англії Якова І. Але ж це просто заради карьєри..
Герцога Бекінгема убив фанатик-одинак на прізвище Фелтон і міледі Вінтер тут ні до чого. Убивця ненавидів Бекінгема, як і більша частина англійців за поразку від французів.
Анна Австрійська народила своїх дітей, в т. ч. знаменитого "Короля-Сонце" Людовика ХІV не від чоловіка - Людовик ХІІІ не міг мати дітей.
Кардинал Рішельє дійсно був закоханий у королеву Анну, але та його люто ненавиділа, бо була страшною інтриганкою і намагалася стати реальною правителькою Франції, чому розумний і патріотичний перший міністр заважав.
А от з іншим кардиналом - Мазаріні, у королеви таки був зв`язок - після смерті чоловіка, - й подейкують, що вони навіть таємно одружилися.
Дивно чому Дюма так вивернув цю історію, адже вона сама по собі тягне на ще більш захопливий сюжет.
Напевне, через те, що для роману Рішельє-патріот, мудрий державний діяч не годився. От письменник і зробив з нього злобного інтригана. А з мушкетерів, які відрізнялися тупістю, буйством, пиятикою та розпустою - героїв.
Ну і про д`Артаньяна. Це реальна історична особа. Звали його Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор, граф д'Артаньян. Титул графа він собі привласнив, будучи в зеніті слави. Це каралося, але закон людини, наближеної до короля, не стосувався.
Д`Артаньян служив і в мушкетерах, і у гвардійцях. Прославився не лише як хоробрий вояк, але передусім - як неперевершений майстер таємних операцій. Він був особистим шпигуном кардинала Мазаріні, від якого дістався "у спадок" Людовику ХІV, для якого виконував різні брудні доручення. Так, саме він заарештовував і кілька років охороняв міністра фінансів Фуке, а також герцога Антуана де Лозенна.
До маршала Франції він не дослужився - маршальський жезл отримав його племінник П'єр Монтеск'ю д'Артаньян. Сам він мав звання генерал-майора. Загинув у віці 60 років на війні з Нідерландами, отримавши кулю в голову. Підлеглі настільки поважали свого генерала, що поклали кілька своїх життів, аби винести його тіло з поля бою.
І да, з Портосом, Атосом і Арамісом д`Артаньян не дружив, хоча Дюма і взяв за їхній прообраз реальних осіб:
Анрі д'Араміц (Араміс), Арман де Сіллеґ д'Атос д'Отв'єль (Атос), Ісаак де Порто (Портос).
Останній навіть мушкетером не був і служив у роті королівських гвардійців, протестант, між іншим. Немає жодних свідчень про те, що і ця трійця водила між собою дружбу, або навіть знала один одного.

[Lumen]

13 декабря 1974 года ученый-океанолог Станислав Курилов совершил самый дерзкий побег из СССР, прыгнув за борт лайнера в океан и вплавь за два дня и три ночи преодолев около 100 км добрался до Филиппин.

[Warisdeath]

Станислав Курилов совершил самый дерзкий побег из СССР

Із книги Станіслава Курилова «Один в океане»:
«…Всего один прыжок отделял меня от этой влекущей красоты и свободы. Но нечего было и думать, чтобы среди бела дня оставить судно на виду у сотен глаз – мгновенно будет спущена шлюпка. Ночь – время беглецов! Ночью совершаются побеги из тюрем.

Сердце человека рождено быть свободным надо только иметь мужество слышать его голос...»

А смерть його знайшла у воді
Загинув 29 січня 1998 року у віці 61 р. під час водолазних робіт на Тіверіадському озері в Ізраїлі. Звільняючи разом з напарником від риболовецьких сіток встановлену на дні апаратуру, Курилов заплутався в сітках і виробив все повітря. Похований в Єрусалимі на маловідомому кладовищі німецької громади темплерів.
Курилов Станіслав Васильович

У 2017 році український гурт "Антитіла" випустив кліп на пісню «TDME» ("Там, де ми є") , знятий як міні-історія втечі Станіслава Курилова. Роль Курилова в ньому зіграв багаторазовий чемпіон світу з плавання Олег Лісогор

За сюжетом людина, яка мріє вирватися за межі закритої країни, наважується кинутися в океан під час плавання на круїзному лайнері. Головну роль виконав плавець, олімпійський чемпіон Олег Лісогор. Зйомки проходили за температури води +5°.
"Ми просто плавали в крижаному морі! Я зазвичай пірнаю на Водохреща, але в практиці такого загартовування немає. А тут довелося не тільки пірнути, поплавати, але й полежати в холодній воді приблизно 20 хвилин. Окрім цього, протягом усіх знімальних днів був різкий пронизливий вітер, руки буквально дубіли. Але результат мене вразив", – розповів Лісогор.
В основі сюжету – реальна історія океанографа Станіслава Курилова, який у 1974 році здійснив утечу з радянського круїзного судна.

Фронтмен гурту "Антитіла" Тарас Тополя каже, що з моменту ідеї кліпу до її втілення минуло не більше ніж тиждень.
"Сама ідея виникла, коли вже було, м'яко кажучи, не до купання. Але нас це не зупинило. Участь Олега у кліпі було очевидним, враховуючи ту реальну історію, що ми знімаємо. Це відчайдушна історія людського пориву, проходження до мрії. Герой цієї історії проплив сто кілометрів і, звичайно ж, нам в голову відразу прийшов наш видатний плавець, який неодноразово перемагав на світових змаганнях. Ми йому подзвонили не вагаючись! Правда, якщо чесно, коли я з Олегом спілкувався в перший раз, то всього лише натякнув, що доведеться поплавати у Чорному морі, не розголошуючи подробиць ", - ділиться подробицями Тарас Тополя.

"Вчинок Курилова для мене уособлює все те, що відбувається зараз в нашій країні. Ми намагаємося звільнитися від тих радянських фантомів неймовірними зусиллями, через помилки й випробування. І зараз вся наша країна і кожен з нас пливе свої сто кілометрів у відкритому океані буквально з акулами ", - вважає Тарас.

[Lumen]

#тихошиферомшурша или безумная медицина Викторианской эпохи В те годы вам спокойно могли прописать анальные дилдо от головной боли и простуды

В конце 19 века на американском рынке появилось чудо-средство — ректальные расширители доктора Янга. Продукт гарантировал избавление практически от всех бед, начиная от запора и заканчивая умственной отсталостью. Инструкция предупреждала: "Вы не должны бояться использовать их слишком часто!".

В том числе ректальные расширители рекламировались как средство для лечения безумия. Утверждалось, что, по крайней мере, "три четверти всех маньяков мира" были излечены "за несколько недель применения относящихся к анальному отверстию методов".

Реклама не врала!
Ни капли не сомневаюсь, что те, кто использовал данные девайсы уже не шли насиловать женщин...
...а хотели, чтобы женщины их самих изнасиловали разными предметами (с)

[Lis1980]

Тоже о тех временах ;)

История средства от "женской истерии" в фактах и фотографиях.

https://novate.ru/blogs/310515/31473/

[Warisdeath]

Н-да)))) Цікаві факти І смішні! Нам зараз це дуже смішно читати. А тоді у людей були дуже серйозні проблеми

А ще цікавить цей проміжок часу:
Цитата:

"Отношение к вибраторам резко изменилось в негативную сторону в 1920 году, когда в одном из порнофильмов такой прибор использовали, как реквизит. Тогда они резко исчезли из всех магазинов и аптек.
Вновь вернуть вибраторы на рынок сбыта удалось Джону Тавелю (Jon Tavel). Он запантентовал прототип современного вибрирующиего дилдо на батарейках. Произошло это в 1966 году."

І як же лікували жінок від істерії за ці 46 років, поки лікувальні прибори були заборонені?

[Bikini]

І як же лікували жінок від істерії за ці 46 років

Не до женщин было! Кризисы, мировая война, освоение космоса!

[Влад Бевх]

(с)
"Однажды в Ницце ко мне подошёл во время работы невысокого роста, с военной выправкой человек, одетый в турецкий костюм и чалму (снималась картина «Тысяча и одна ночь»).
— Узнаете меня? — спросил он.
Если бы это был даже мой родной брат, то, конечно, в таком наряде я бы все равно его не узнал.
— Нет, простите.
— Я Шкуро. Генерал Шкуро. Помните?…
Экзотический грим восточного вельможи скрывал выражение моего лица.
— Надо уметь проигрывать тоже!… — точно оправдываясь протянул он, глядя куда-то в пространство. И добавил -- Ну ничего, мы им ещё покажем!...
Свисток режиссёра прервал наш разговор. Я резко повернулся и пошёл на «плато». Белым мертвым светом вспыхнули осветительные лампы, почти невидные при свете солнца… Смуглые рабы уже несли меня на носилках.
«Из премьеров — в статисты! — подумал я. — Из грозных, легендарных генералов гражданской — в бутафорские солдатики кино!… Воистину — судьба играет человеком".
Александр Вертинский " Дорогой длинною", воспоминания ....

[Lumen]

Продавец дождя

История знает множество примеров, когда предприимчивые коммерсанты зарабатывали деньги на чем угодно. Спустя десятилетия появлялись теории разоблачения их схем, но есть и те, чья деятельность остается загадкой и по сей день.

Чарльз Хэтфилд был обычным коммивояжером, который продавал швейные машинки и зарабатывал 125 долларов в месяц. Но помимо этого, он очень активно интересовался химией, метрологией и физикой. А его мечтой было изобрести способ искусственного вызова дождя.

И в 1902 году он нашел «правильную» смесь реактивов, состоящую из 23-х наименований. И он уверял, что если испарить этот состав на большом оцинкованном поддоне, то это вызовет дождь.

Тем не менее, его дебют состоялся лишь спустя 2 года. До этого он зарабатывал деньги лишь на скромных пари о погоде. А в 1904 году он решил, что пора зарабатывать на своем изобретении серьезные деньги.

Вместе со своим братом он отправился в Калифорнию, где на его объявления в газетах откликнулось несколько отчаявшихся фермеров. За скромные 50 долларов с человека он обещал вызвать дождь. Были построены 6-метровые башни, и через два дня после проведения процесса пошёл дождь.

Благодарные фермеры, которые содержали братьев под стражей эти два дня, заплатили вдвое больше. Слава о «повелителях дождя» распространялась с завидной скоростью. И уже через пару лет Хэтфилд заключал контракты не просто на организацию дождя, но и гарантировал выпадение осадков в количествах не ниже оговоренного минимума. Санаторий «Эсперанса» выложил 1.000$ за 46 см. осадков.

С годами суммы контрактов только росли. Но случались и неудачи – в 1906 году правительство Канады заключило контракт на организацию дождя на Юконе. Однако дождь, несмотря на все усилия «повелителя погоды» не пошел, сделка была расторгнута.

Но самый большой провал случился в 1916 году. И на этот раз проблема была не в отсутствии осадков, а в их количестве. Хэтфилд вызвал настоящее стихийное бедствие. Власти Сан-Диего заключили с ним контракт на заполнение иссушенного водохранилища. Вызванный коммерсантом ливень длился две недели.

За это время водохранилище заполнилось до краев, а местные реки вышли из берегов. Были разрушены мосты, дороги, дома и фермы. Вместо 10 тысяч долларов оплаты «повелитель дождя» получил судебный иск на 3.5 миллиона долларов(именно во столько оценили ущерб).

Судебные разбирательства длились 22 года, но это служило бесплатной рекламой для коммерсанта и очень благотворно сказывалась на его доходах. Лишь в 1938 году суд признал «повелителя дождя» невиновным, ведь «ни один человек не в силах вызвать дождь, это только во власти Всевышнего».

А конец его бизнесу положила Великая депрессия, которая буквально «осушила» весь бизнес Хэтфилда. Бизнесмен умер в 1958 году, унеся с собой и «формулу дождя», которую содержал в строжайшей тайне.

Даже сегодня ученные не могут дать однозначного заключения по этой формуле. Кто-то считает Хэтфилда находчивым шарлатаном, а кто-то пытается подобрать те самые 23 реагента, которые могут принести хорошие деньги...

[Warisdeath]

Тілесність та сексуальність – одні з найзабороненіших тем в українському суспільстві до 20-го століття. До цієї тематики рідко зверталися професійні етнологи. Із яких джерел ми можемо дізнатися, як кохалися наші предки? Навіщо взагалі про це знати? Що таке “секеляння”, “притула”, сороміцький фольклор? Розповідає Ірина Ігнатенко – кандидатка історичних наук, доцентка історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дуже цікава лекція. А лекторка - супер! Вона так класно розповідає, що хочеться її слухати. Так просто і так професійно розповідає про ЦЕ))) Як ЦЕ робили наші предки. Із задоволенням прослухав, та ще й і цікавок багато дізнався! Послухайте, не пошкодуєте!

Як кохалися наші предки? Притули, життя на віру, байстрюки // 10 запитань історику

[Sanek]

Як кохалися наші предки?

Плохо кохалися... все-равно китайцы лучше!
Спасибо, послушаем
Но уже завтра...

[Влад Бевх]

Как началось правление Романовых, так и окончилось..
Иногда карма работает

[Bikini]

В жарком июне 1967 года, из-за войны между Израилем и несколькими арабскими странами, египетские войска быстренько заблокировали Суэцкий канал с обеих сторон, затопив там кучу старых судов и щедро "присыпав" все это дело морскими минами.

В момент, когда египетская армия усердно блокировала канал, через него не фартануло проходить 15 торговым судам. их экипажи смекнули, что деваться им особо некуда и 14 из них встали на якорь в самом широком месте канала — районе Большого горького озера.

Это были корабли со всего мира: из Штатов, ФРГ, Швеции, Великобритании, Франции, Польши, Болгарии и даже Чехословакии. трюмы у них были забиты всякой всячиной: от модных футболок и детских игрушек для магазинов Woolworths до австралийский свиней и воловьих шкур из Эфиопии.

Экипажи кораблей довольно быстро организовались и образовали "Ассоциацию Большого Горького озера" с целью помогать друг другу не унывать в сложившихся обстоятельствах, делиться едой и прочими благами, ну и организовывать совместный досуг.

Моряки развлекались как могли: устраивали регаты на спасательных шлюпках, рубились в футбол на палубе самого большого корабля, а на других организовали импровизированный кинотеатр, бассейн и что-то вроде собора, где проводились службы для представителей разных конфессий.

Кстати, о регатах: у моряков существовал очень активный яхт-клуб, который не только устраивал гонки на спасательных шлюпках, но и, к примеру, организовал самые настоящие "Олимпийские игры Горького озера" в честь Летних Олимпийских игр в Мехико в 1968 году.

Все эти 8 лет на кораблях вручную рисовались и производились собственные очень крутые марки "Ассоциации Большого Горького озера", которые моряки использовали для того, чтобы отправлять письма своим родным.

Стоит сказать, что моряки не сидели безвылазно все эти годы на своих кораблях. примерно в 1969 году компаниям-владельцам судов удалось вывезти большую часть экипажей и после этого на них работали вахтовым методом, приезжая на Большое Горькое озеро на срок в три месяца.

Кстати, все эти корабли принято называть Желтым Флотом из-за огромного количества песка, который каждый день приносил на их палубы ветер. в качестве финального фото: начало регаты яхт-клуба "Ассоциации Большого Горького озера". (с)

Подробнее: https://radio-rhodesia.livejournal.com/715012.html