Наша милиция.

[Александр Сергеевич Перижняк]

разные варианты шевронов

[Александр Сергеевич Перижняк]

самые первые шевроны украинской милиции. 90-е

[Lumen]

Ого шевронов наплодили!

[Александр Сергеевич Перижняк]

90-е

[Александр Сергеевич Перижняк]

шевронов наплодили!

их там куча . ранние поздние несколько вариантов . вот уже шевроны конца 90-х начала 2000-х

[Александр Сергеевич Перижняк]

кстати первые шевроны беркута шили в Германии. вот они на на первом фото.

[Александр Сергеевич Перижняк]

всякие спецы

[Александр Сергеевич Перижняк]

еще сокол

[Александр Сергеевич Перижняк]

.

[Александр Сергеевич Перижняк]

всех понемногу

[Александр Сергеевич Перижняк]

загадочное спецподразделение . молнии и почтовый рожок наводят на неких фельдегерей

[Александр Сергеевич Перижняк]

Ягуар полк,который зачищал ОДА Харьковской области от сепаров.

[Александр Сергеевич Перижняк]

Омега спецназ МВС

[Александр Сергеевич Перижняк]

Барс

[Александр Сергеевич Перижняк]

Тигр эти перешли туда...но до войны был спецназ ВВ МВС дислоцировались в Судаке. Запорожский Гепард .

[Александр Сергеевич Перижняк]

снова Ягуар на Евро 2012 . за ним бойцы Титана и бойцы Грифона судебная милиция .

[Александр Сергеевич Перижняк]

И еще про харьковские события
Ми приїхали в Харків задля охорони правопорядку ще вночі, збирались переночувати у військовій частині 3005, – каже Сергій Крижанівський. – Але раптово надійшла команда їхати ближче до Харківської ОДА. Туди ми прибули десь о 5-ій ранку, на площу перед будівлею, там ще тоді стояв пам’ятник Леніну.
Там ми чекали на прибуття спецпідрозділу ГРУ Збройних сил України, які мали разом із нами штурмувати Харківську ОДА. Вони дійсно прилетіли в Харківський аеропорт, з важким озброєнням. Але брати участь у даній спецоперації без пояснень відмовились. Відтак, командування внутрішніх військ прийняло рішення, що потрібно йти на штурм нашій частині самій. Нашим завданням було звільнити приміщення та закріпитися там, організувати охорону, щоб не було більше провокацій. Що ми й зробили о 6-ій годині ранку.
Коли ми зайшли, ніхто з порушників не встиг зрозуміти, що відбувається, – розповідає Дмитро Рисак. – Швидко зайшли окремими групами у кожне приміщення, перекриваючи поверх за поверхом, вкладали їх на землю, вдягали наручники та виводили з приміщення. Вся операція зайняла 5 хвилин. Потім порушників було передано міліції, яка вилучала у них зброю, складала протоколи, документувала все. За тим працівники міліції відвозили їх у райвідділки міліції для встановлення особи та прийняття рішення щодо них.
Нашою перевагою була кількість. Сепаратистів всього було 70, нас – 200.
Цікаво було чути їхні версії про те, хто ми, – пригадує Михайло Дидик. – Коли операція завершилась, ми вийшли на вулицю, де порушників саме оглядала міліція. Хтось із затриманих сказав, що ми – американський спецпідрозділ, і ми не лишились у боргу – почали між собою спілкуватись англійською. Бачили б Ви їхні очі, – сміються чоловіки. – Потім навіть у якійсь газеті написали щось про «американську армію».
Окрім кількості, було ще дві причини, перша – раптовість, – одностайно кажуть чоловіки. – Ніхто із сепаратистів не очікував, що о 6-тій ранку приїде підрозділ спеціального призначення і буде штурм. Не виключено, що інформація про те, що буде штурм, була, але, вірогідно, порушники сподівалися, що це буде «Беркут» Харківської області.
Загалом потреби у застосуванні зброї просто не було. Друга причина – підрозділ наш був професійно підготовлений до виконання подібних завдань: володіння зброєю, швидке пересування, порядок переміщення у будівлі…
Там був ще харківський «Беркут», та від них у нашу сторону були лише погрози. Головне нарікання – “Чого ми тут?”, хоча ми фактично виконували їхню роботу. Обіцяли нам, що ми звідти «не виїдемо». Вони нібито «були з народом» – казали, що якщо люди «захочуть в адміністрацію – ми їх пустимо і перешкоджати не будемо». На другий день, після свого роду перемовин, погрози припинились.
Ми з «Беркутом» та міліцією до 22 квітня охороняли приміщення. Працівники міліції казали, що навіть якби сюди прийшли представники Росії, вони їх би теж пустили. А в декого були брати на кордоні, то казали, що ті росіян теж пропустять. Але то були розмови. Ми ж робили свою роботу, показали, що можна тримати позицію та протистояти проявам сепаратизму. Провокацій за той час не було і ми поїхали в Ізюм для охорони правопорядку.

[Александр Сергеевич Перижняк]

17-й полк Национальной гвардии Украины, 17 пНГУ (укр. 17-й полк Національної гвардії України, разг. (90-е годы) «Митовский полк»). в/ч 4117

[Александр Сергеевич Перижняк]

нашивки управлений по областям

[Александр Сергеевич Перижняк]

.