Прочел. Суть статьи именно о том, о чем написал камрад Бевх. Чернокожих обижают в радужной тусовке. Да уж, серьезные проблемы у них на Западе... с головой
Есть много желающих убивать за деньги, но нет ни одного желающего умирать за деньги...
Да уж, серьезные проблемы у них на Западе... с головой
Все там з головою нормально. І проблеми у них абсолютно н о р м а л ь н і. Життєві проблеми. Це рівень життя. І він вище набагато, ніж наш рівень. Те, що бентежить нас, у них позаду. Залишилося вирішувати хто як на кого подивився і які права у лгбт спільноти. Тому що у натуралів всі права захищені державою. А у нас ні. Ми ще досі боремося і відстоюємо права натуралів у своїй демократичній країні. Я вже не кажу про рівень життя, про його якість. Про те, яка планка бідності у них, а яка у нас. Не згадую про побут, житло, рівень освіти і можливість подорожувати по світу. Причому подорожувати, як молоді, так і людям похилого віку.
Тим більше я не кажу зараз про війну. Це окрема тема. Вона жахлива і вона болюча. І напали не на них, хоча їм і погрожують у телевізорах та у телеграм-постах, а на нас. І це те ж з цієї ж опери. Тобто з рівня і якості життя самої держави і її спроможності захистити себе. А якщо вже і казати про війну, то це вони нам допомагають. Саме ті, у кого так звані на наш погляд проблеми з лгбт. Просто нам скоріше треба дорослішати і розуміти, що лгбт, чорношкірі і все інше, це не проблема, а це рівень і якість життя простого громадянина у своїй державі. Тількі заможні держави дозволяють собі такі проблеми.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Не надо.. уровень жизни у нас до войны был не так уж ниже, чем в Европах.. это всё сказки, десятилетиями раздуваемые политиками-популистами про наше зубожиння!!
Тема лгбт это не от уровня жизни, а от общей шизофрении стареющего в переносном смысле общества, лишенного целей впереди.. Да, сытая спокойная жизнь - не цель для приматов!! Но это долгая и обширная тема..
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Я не про рівень смачно поїсти. Я про права людини і державні інституції.
Семидесяті , Германія, RAF, розстрільні облави, заборони на професії для симпатиків, я ще розумію позбавляти слова підсудного на весь процесс, але ще й адвоката... Навіщо він тоді .. Синхронне "самогубство" членів RAF при спробі їх звільнити камрадами . І т.д. німців звісно можно зрозуміти, підтримка діяльності RAF четвертиною соціума сильно налякала істеблішмент але.. не тре ідеалізувати Захід. Коли припікає - він на ці права кладе зразу і жорство
У Польщі працює уже 24 тис. українських підприємств. Більше половини українських бізнесів не планує повертатися
Польський економічний інститут опитав засновників українських компаній. Відповідь невтішна для нас – 66% українських компаній продовжать працювати в Польщі незалежно від ситуації в Україні. Лише 4% опитаних мають намір повернутися до України, як тільки дозволить ситуація.
Угорський уряд "за волею 97% громадян" пропонуватиме Євросоюзу вчинити суїцид: скасувати антиросійські санкції і дати цим Путіну ресурси напасти і на їхні країни, як зараз обіцяють в Кремлі.
==
Все ж кров - не вода: майже 1,4 мільйони угринів (при тому, що там все населення - мільйонів 10) заповнили запропоновану урядом Орбана і владною партією ФІДЕС анкету і висловились "за скасування санкцій ЄС" проти їхньої братерської угрофінської Росії.
Вимагає захистити інтереси Кремля практично кожен з тих, хто взяв участь у двомісячних "національних консультаціях" (як це подала влада Угорщини): 97% анкет з 7 питаннями однозначно фіксують вимоги зняти санкції з Росії взагалі. Тобто, вони хочуть не просто щоб одна їхня хитра Угорщина ухилялась від дотримання санкцій щодо своїх зауральських родичів. 13,5% угорців вимагають, щоб весь Євросоюз взяв - і допоміг Росії знищити Україну. А там і країни Балтії, і Польщу. Ну і заохотив бомбити Берлін та Париж - до чого публічно закликають кремлівські пропагандисти і офіційні особи.
Представники уряду Угорщини вже почали робити офіційні заяви з цього приводу. Гадаю, скоро будуть і відповідні звернення до ЄС та Єврокомісії.
Щоправда, неясно, чому Орбан і його кліка вважають європейців поголовно суїцидниками, котрі заохочуватимуть агресора після прямих погроз знищити їхні країни. ФІДЕС не просто кремлівські підспівувачі, а дуже ...гм, немудрі кремлівські підспівувачі?
В будь-якому випадку, наслідком подібних ініціатив союзника Путіна будуть більші чи менші проблеми в Угорщини, але точно не самовбивча відмова ЄС від санкцій.
--
На скріні - пост офіційної представниці угорського уряду Алєксандри Сенткірайї "Угорці сказали ні санкціям у національній консультації: 97% відкидають санкції, які завдають серйозної шкоди!".
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
"Если в россии начнется вторая волна мобилизации, Латвия не пустит в страну ни одного русского, бегущего от мобилизации", – заявил Глава МВД Латвии Марис Кучинскис.
Німецькі чиновники заявляють, що 26 січня російські хакери атакували сайти кількох держустанов ФРН та частково відключили їх.
Хакери з російської групи Killnet зазвичай атакують сайти країн, які ухвалюють невигідні для Росії політичні рішення, інформує BBC.
У телеграм-каналі Killnet ведеться хроніка "атаки на головний вебресурс ФРН". Викладаються скриншоти нібито із сайту МВС та хаосу на табло одного з вокзалів.
Хакери визнають, що атакували внутрішню мережу берлінської лікарні. "Головну Берлінську багатофункціональну лікарню відключено від мережі. Чому і як? Та все просто - лікарі не мають доступу до своїх робочих онлайн-кабінетів", - пишуть вони.
Хакери також заявляють, що вивели з ладу сайт Бундестагу, проте наразі сайт доступний.
Німецька агенція боротьби з кіберзлочинністю заявила, що хакерська атака не призвела до значних перебоїв у роботі установ.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Полетіла біженкою шукати кращого життя. Тепер шкодую і хочу вернутися, але ж люди засміють
Мене звати Марина, мені 25 років. Донедавна я працювала працювала ріелтором. На життя вистачало. Навіть змогла взяти у кредит невеличку квартиру. Але потім я вирішила всім ризикнути і переїхати в іншу країну. Зараз страшенно шкодую про це рішення.
Через нашу нездорову країну-сусіда на роботі продажей поменшало, та й настрій через все це був депресивний. І от підбила мене подруга влітку їхати з нею в Ірландію. Казала, що зараз ідеальний шанс, і коли настане мир, такої змоги більше не буде. А зараз не потрібно віз, а ще українські біженці там можуть отримувати грошову допомогу. Ідея здалася мені класною. Тому я, недовго думаючи, погодилася. Зібрала валізи, дісталася Кракова, а звідти полетіла до Дубліна.
В аеропорті ми відрекомендувалися бідними біженками з України, розповіли про тривоги, обстріли та інші жахіття. Мовляв, нам важко і страшно. Звісно, ми трохи прикрасили історію, бо жили в тому регіоні, де все було спокійно. Але били на жалість, бо думали, що так нам швидше нададуть безкоштовне житло. І ми справді вже наступного дня вирушили до нового «дому».
Їхали дуже довго. Але нічого, думала я, це ж Ірландія, розвинута країна… Але як же ж я помилялася!
Нас привезли у Богом забуте село на краю світу! Холодне, сире, вітряне, на березі океану! Там, мабуть, і тисячі людей не живе! На все поселення лише один паб, аптека і продуктовий магазин. Все! Хочеш ще чогось – їдь дві години до найближчого міста.
На житло нарікати не буду. Будинок гарний. Також соціальні працівники щотижня наповнюють нам холодильник, тому на продукти ми не витрачаємось. Також платять нам мінімальні виплати, але сказали, що це триватиме лише пів року. Далі шукати роботу. А з роботи тут тільки завод, де виготовляють упаковки для котячого корму. Цирк та й годі! Я сюди не їхала стояти за станком!!! Так їм і сказала – хай шукають іншу. А вони мені на те:
«Якщо хочете іншу роботу, тоді переїждайте в інше місце. Але ми там вам житло та їжу не оплачуватимемо».
Я була в ступорі. Ось така вона ірландська гостинність. Довелося мені через місяць таки піти на завод і робити ті кляті упаковки для котів. Тепер ніколи цих тварин собі не заведу, бо вічно нагадуватимуть про цей жахливий період життя. Позорисько. Ще й гроші отримую майже ті самі, що в Україні. Єдине, нема їх, куди витратити.
А чоловіки які тут… культурних слів бракує. Ні квітів не подарують, ні компліментів не зроблять, ще й на побаченні кажуть ділити рахунок порівно. Де таке бачено взагалі?! Зате на першій же зустрічі кличуть у ліжко, і це для них також цілком нормально.
Все таки, я переконалася, що Україна і наші чоловіки – найкращі. Тепер дуже хочу додому. Лиш соромно повертатися, бо як дізнаються, що приїхала ні з чим, і про всі мої «пригоди», то не зрозуміють і засміють.
Я знаю про всі негаразди своєї країни, але не вважаю можливим під час війни ганьбити її ні в публічних постах, ні в публічних місцях. Я - не помічник ворогу.
Погуглил: "В шестидесятых годах утрехтские власти решили, что с растущей автомобилизацией городу помогут справиться огромные магистрали, которые можно проложить на месте окружавшего центр городского рва. Но каналы зарыли, дорогу построили, и ничего хорошего из этого не получилось. Зато город намного лет получил дюжину полос вместо воды. Полос, по которым никто не ездил. Спустя много лет мэрия признала свою ошибку, и теперь Утрехту постепенно возвращают его былой облик."
За это сообщение автора Bikini поблагодарили (всего 2):